Пам’яті солдата ЗСУ Олександра Вікторовича Казмірова та старшого солдата ЗСУ Дмитра Сергійовича Резничука
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибоким сумом і вдячністю вшанувала пам’ять двох воїнів-захисників України — Олександра Казмірова, з дня загибелі якого сьогодні минає вісім років, та Дмитра Резничука, з дня загибелі якого сьогодні минає два роки.
Олександр Вікторович Казміров народився 21 листопада 1996 року в смт Стара Синява Старосинявського району Хмельницької області. З 2003 по 2009 рік навчався у Щербанівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, а з 2009 по 2012 рік — у Старосинявській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів № 1. У 2012 році вступив до Жмеринського вищого професійного училища за спеціальністю «залізничний транспорт» та здобув фах «провідник пасажирського вагона; квитковий та багажний касир; прийомоздавальник вантажу та багажу». З 2013 року працював на різних роботах, щоб допомагати родині.
Пройшов строкову військову службу та 13 липня 2016 року підписав контракт терміном на три роки. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го механізованого батальйону.
17 лютого 2018 року під час обстрілу позицій поблизу Майорська зі СПГ-9 Олександр зазнав тяжкого поранення голови. Після операції перебував у комі в Харківському військовому госпіталі. Помер у ніч на 26 лютого 2018 року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в Харкові.
Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Олександра Казмірова нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також йому присвоєно звання «Почесний громадянин Ярмолинецької територіальної громади» (посмертно).
Дмитро Сергійович Резничук народився 8 листопада 1994 року у селі Савинці. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення працював на будівництві у місті Львів. Звідти був призваний на строкову військову службу, яку проходив у механізованих військах у місті Дніпро. Після завершення служби повернувся працювати на підприємство, де продовжив свою трудову діяльність.
На захист України Дмитро Резничук став у 2023 році — був мобілізований у жовтні. Служив у стрілецькому батальйоні 141-ї бригади. Додому телефонував регулярно, адже знав, як батьки та брат із сестрою чекали звістки від нього.
Останній дзвінок від Дмитра був 21 лютого 2024 року. Надалі зв’язок обірвався.
Почалося довге й болісне очікування. Майже два роки пошуків, надії, віри й молитви, які тримали родину між болем і надією на диво.
На початку лютого 2026 року сім’я отримала сповіщення про загибель Дмитра.
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, Дмитро Сергійович Резничук загинув 26 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання обов’язків військової служби.
Світла пам’ять про Олександра Казмірова та Дмитра Резничука житиме в серцях рідних, бойових побратимів і всіх жителів громади. Їхня відвага, самопожертва та відданість Україні назавжди залишаться прикладом честі й служіння державі.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності перед тими, хто віддав своє життя за свободу й незалежність України.
Вічна пам’ять і шана Героям України.
