Артем був дуже характерним
У Новому Селі попрощалась із захисником Артемом Ялицею.
Сьогодні невеличкий населений пункт нашої громади, що знаходиться неподалік від Ярмолинець та входить до Томашівського старостату – Нове Село – у скорботі і тузі. Сюди до звичайного сільського двору ідуть односельчани та жителі сусідніх сіл, щоб попрощатися і подякувати за мужність і захист молодому воїну, захиснику України Артему Ялиці, який помер від раптової хвороби.
Артема знають та поважають тут як хлопця із міцним характером. Принаймні, так розповідають про нього не лише друзі та знайомі, а й учителі місцевої школи, котрі навчали юнака з першого класу.
«Артем – прекрасний спортсмен, - згадує директорка навчального закладу Лариса Петрівна Сидорчук. – Він любив тренуватися, здобував успіху у змаганнях, був непосидючім та відстоював власну думку. Його любили за неймовірну витривалість та працелюбність, вміння та готовність допомагати тим, хто потребує підтримки».
Так само розповідають про Артема друзі і сусіди, але найбільше дякують йому за свідому громадянську позицію. Адже одразу після досягнення 18 - ліття юнак пішов до війська, щоб захищати країну від московської орди.
Із своїх 29 на війні пробув майже 11 років, починаючи із 2014-го… За цей період мав величезний бойовий досвід підкріплений трьома пораненнями із подальшим оперативним втручанням та лікуванням, реабілітацією і знову поверненням у коло бойових побратимів.
Старший брат Артема Петро теж став на захист країни від ворога. На жаль, наразі вважається зниклим безвісти. Не так давно повернувся з полону дядько Артема Олександр Ялиця, який сьогодні теж прощається із улюбленим племінником та ділить біль непоправної втрати із згорьованими батьками. У постійних переживаннях за синів перебували і батько, і мати. Це негативно відобразилась на їх здоров’ї. Батько наразі має інвалідність, не обходиться без візка, бо пережив ампутацію ноги. Мати теж має серйозну хворобу суглобу коліна, а ще доглядає за хворою матір’ю, яку нещодавно доправили до лікарні.
Саме на Артема родина покладала великі надії. Адже він мріяв про повернення у рідне село, навіть будиночок для нього придбали батьки, щоб бути при купці.
Але сталося не так, як бажалося. Хвороба здолала молоде, але уже уражене війною тіло, забравши квітуче, молоде життя.
Попрощатись із воїном приїхали і представники селищної ради разом із заступником Ярмолинецького селищного голови Іваном Березовським.
Зрозуміло, що жодні слова не стануть втіхою для рідних. Але хай щирі співчуття і підтримка хоч на мить полегшить біль непоправної втрати.
Вічний спочинок воїн знайшов на кладовищі у рідному селі. Царство Небесне захиснику, земляку, мужньому воїну, який так невтомно довго боровся за незалежність рідної країни.
