Пам’яті старшого солдата ЗСУ Лазарева Романа Васильовича
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада вшанувала пам’ять нашого захисника Романа Лазарева — минає рік із дня його загибелі.
Роман Васильович Лазарев народився 18 січня 1991 року в селі Жилинці. З дитинства був працьовитим, життєрадісним і щирим. У школі — слухняний, товариський і доброзичливий. Любив усе робити швидко й сумлінно, щоб залишити час для улюбленої риболовлі.
Після закінчення школи здобув робітничу професію в Лісоводському професійному навчальному закладі, де опанував фах електрогазозварювальника. Працював на різних роботах, а перед мобілізацією — кондуктором громадського транспорту в місті Хмельницькому.
Із початку повномасштабної війни Роман прагнув стати на захист Батьківщини, однак через стан здоров’я певний час не міг цього зробити. Після лікування не полишав наміру служити. У квітні 2024 року, отримавши повістку, без вагань прибув до військкомату.
Служив механіком-водієм у складі 31-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ». Виконував бойові завдання на складних ділянках фронту, зокрема на Покровському напрямку, де отримав важке поранення. На жаль, травми виявилися несумісними з життям — 4 березня 2025 року Роман помер у шпиталі міста Дніпра.
За особисту мужність, самовідданість і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Роман Лазарев нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), а також посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин Ярмолинецької територіальної громади».
Добра й світла пам’ять про Романа назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і бойових побратимів.
Пам’ятаємо. Шануємо. Вічна слава Герою. 🕯️
