Не хотів, щоб вороги прийшли до рідного дому
Сьогодні, у день великого православного свята Баговіщення Пресвятої Богородиці, наша громада знову сповіщає про втрату. На щиті додому назавжди повернувся житель селища Ярмолинці Тернопольський Михайло Гнатович, який став на захист України з перших місяців повномасштабного вторгнення.
Михайло народився 3 квітня 1972 року у селі Савинці колишнього Ярмолинецького району. Тут пройшло його дитинство, у рідному селі навчався у загальноосвітній школі. По її закінченні поїхав до обласного центру, щоб здобути професію. Обрав для себе шлях профтехосвіти, навчався та закінчив ПТУ № 7 та став електриком, отримавши одразу посвідчення, що засвідчувало четвертий кваліфікаційний розряд. Тривалий час працював за спеціальністю у сусідньому селі Косогірка — у місцевому колгоспі та загальноосвітній школі, трудився електриком у санаторії «Куява» (село Соснівка).
Знайомі, колеги та друзі часто говорили, що Михайло був електриком від Бога — настільки вмілими були його руки, гнучкою – думка, а ще він володів якимось особливим професійним відчуттям, бо умів впоратись із найскладнішими випадками. Тому не шукав роботи — робота знаходила його. Попрацював майстром і в містах, був на заробітках за кордоном.
Завжди хотів створити власний куточок для себе та родини, адже мав дружину та троє дітей. Мрія Михайла Гнатовича здійснилася — родина оселилася у власній садибі у Ярмолинцях. Син Андрій, донька Наталія, наймолодший Михайло, названий на честь батька, невістки та зять, а також двоє онучат Єлизавета та Емма завжди були для чоловіка джерелом натхнення. Завжди покладався на дружину Ольгу Станіславівну.
До лав ЗСУ Михайло Тернопольський доєднався 5 березня 2022 року, з самого початку війни пішов добровольцем. Рідні згадували його слова про те, що, попри все, не хотів, щоб вороги прийшли до його дому.
Служба стала для нього важливою роботою — його знання, досвід, умілі руки допомагали налагоджувати зв’язок, підключати антени, облаштовувати локації для військових, ремонтувати автівки. Додому, до рідних, часто телефонував, цікавився домашніми справами, з нетерпінням чекав появи на світ третього онука, а ще збирався у довгоочікувану відпустку. Наголошував, щоб без нього нічого не робити, бо прийде — працюватимуть разом. Михайло любив працю на землі, у своєму господарстві.
Але, на жаль, трапилося незворотне. Сержант ЗСУ Тернопольський Михайло Гнатович героїчно віддав своє життя 17 березня 2026 року під час виконання військового обов’язку в бою за Україну, в районі населеного пункту Озерне Краматорського району Донецької області.
Церемонія прощання з воїном була велелюдною — земляки схиляли коліна і серця, дякуючи Герою за подвиг задля України. Живий коридор стрічав похоронний кортеж. Заупокійна служба відбулася у храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ у Ярмолинцях, чин служби очолював благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ отець Миколай Ковалик.
Прощання із загиблим воїном відбулося і на площі 600-річчя Ярмолинець. Після чину панахиди слова співчуття та підтримки рідним адресував заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.
Присутні на прощанні, а це не лише ярмолинчани, а й жителі села, де народився і проживав Михайло, сусідніх сільських громад, де його знають і де воїн працював, родичі, друзі, знайомі несли квіти із жалобними та патріотичними стрічками. Люди ставали на коліна перед домовиною із тілом Героя, вшановуючи його жертовний подвиг.
Місцем вічного спочинку Михайла Тернопольського стало кладовище у Ярмолинцях. Щирі співчуття сім’ї, усім рідним, близьким, друзям, знайомим, бойовим побратимам воїна. Царство небесне і світла, вічна йому пам’ять.
