Родина вірила, що він повернеться живим…
Сьогодні Ярмолинеччина вкотре – у жалобі. До рідного дому на щиті назавжди повернувся мужній воїн, захисник України, уродженець села Соколівка Пиналюк Петро Михайлович.
Герой народився 16 вересня 1980 року у селі Соколівка колишнього Ярмолинецького району. Тут, серед живописної природи та працьовитої родини юнак зростав, мужнів, набирався життєвого досвіду. У рідному селі Петро навчався та успішно закінчив місцеву школу. Далі здобував професію будівельника в одному із професійних навчальних закладів обласного центру. Повернувшись до рідного села, працював у місцевому колгоспі. Проходив строкову військову службу. А далі трудився на різних роботах, їздив на заробітки, щоб забезпечити уже власну родину. Усі, хто знав, працював, спілкувався із Петром, згадують його як чудову людину. Щирий, привітний, а ще — має золоті руки. До чого не узявся — усе виходило у нього якнайкраще.
До війська наш земляк був мобілізований у 2024 році. Зв’язок із рідними обірвався 28 листопада того ж року. Мати, Олена Федорівна, у глибокій скорботі згадує про сина та його дитячі та юнацькі роки, а також те, що до останнього сподівалась, що він живий: «Мій син був дуже добрий, спокійний та готовий допомогти усім, хто звертався…». Так само щиро розповів про Петра Михайловича син його дружини Алли Павло: «Хоч по крові — то не мій рідний батько, а вітчим, але він був для мене рідним, він вів мене до школи, дбав про наш спільний у Ярмолинцях дім, робив ремонт у будинку. Потім з’явилася на світ сестричка Крістіна, але для батька не було жодної різниці між нами — його любові, тепла, уваги вистачало на нас усіх».
Невимовний біль заполонив серце рідних, коли остання надія обірвалася — статус зниклого безвісти змінився на сповіщення про загибель Героя.
Прощання із воїном відбулося і у центрі громади — селищі Ярмолинці, і у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці у рідному селі Соколівка. Люди зустрічали траурний котедж схиливши коліна і серця.
На площі Ярмолинець прощальне слово на велелюдному зібранні виголосив Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк.
Підтримку сім’ї засвідчили і родини безвісти зниклих та полонених воїнів, об’єднані у спільноту під керівництвом волонтерки Наталії Беренди.
Чин панахиди звершили священики Ярмолинецького благочинного округу ПЦУ під очільництвом о. Миколая Ковалика.
Земляки вшанували пам’ять Героя квітами, які лягли на домовину, огорнуту державним прапором.
Місцем вічного відпочинку воїна Петра стало кладовище у рідному селі Соколівка.
Вічна пам’ять щира подяка нашому захиснику за жертовний подвиг. Усім рідним, близьким слова співчуття та підтримки. Героям - Слава!
