Пам’яті солдата ЗСУ Хоптяра Віталія Анатолійовича
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибокою шаною та щирим смутком вшанувала світлу пам’ять захисника України — Віталія Анатолійовича Хоптяра, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Минуло два роки від дня його героїчної загибелі, але біль втрати не вщухає, а пам’ять про його подвиг назавжди житиме в серцях рідних, побратимів та всієї громади.
Віталій Анатолійович Хоптяр народився 15 лютого 1981 року в місті Харкові. У 1982 році разом із батьками переїхав на постійне місце проживання до села Нове Село, де минули його дитячі та юнацькі роки.
Навчався у Новосільській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Після її закінчення вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, який успішно закінчив у 2002 році.
Створивши сім’ю, Віталій проживав у місті Дніпрі. Працював на різних підприємствах, а в останні роки свого життя — експедитором. Його знали як сумлінного, відповідального та працьовитого чоловіка, який завжди дбав про свою родину.
У 2024 році Віталій Анатолійович став на захист України, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша на посаді стрільця-санітара, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.
Після виконання бойового завдання зв’язок із воїном було втрачено. Упродовж тривалого часу він вважався зниклим безвісти. Лише після проведення необхідних експертиз, зокрема ДНК-ідентифікації, рідні отримали болісне підтвердження найстрашнішої звістки — Віталій загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
5 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини Віталій Хоптяр героїчно загинув у районі населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області.
За мужність, самовідданість і відвагу воїна було відзначено нагородою «Хрест воїна-єгеря». Посмертно Віталію Анатолійовичу Хоптяру присвоєно звання «Почесний громадянин Ярмолинецької територіальної громади».
Життя Віталія стало прикладом справжнього патріотизму, незламності духу та безмежної любові до України. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті мужнім воїном, надійним побратимом, люблячим сином, чоловіком, батьком і справжнім Героєм, який віддав найдорожче — власне життя — за мирне майбутнє українського народу.
Схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності перед світлою пам’яттю Захисника.
Вічна пам’ять і слава Герою. Герої не вмирають.
