Захищав рідний дім та Україну
Сьогодні знову смуток і біль затьмарив спекотне літо у нашій громаді. Смерть воїна — Дильового Юрія Вікторовича, жителя села Кадиївка, який став на захист України ще з часів АТО, увірвалося страшною звісткою у рідне село.
Юрій народився 22 серпня 1986 року у селі Кадиївка колишнього Ярмолинецького району. Тут зростав, з часом став учнем місцевої школи. По її закінченні вступив до Ярмолинецького професійного ліцею здобувати фах маляра - штукатура. Основи будівної професії заклав в онукові дідусь Віктор Семенович Дильовий. А ще Юра дуже любив техніку — цікавився будовою автомобілів, самотужки умів ремонтувати машини. Мати, Світлана Василівна, згадує, що син просто відчував машини, техніка «любила» його, а він техніку. Умів розібратись у будь-якій несправності та полагодити її.
Після отримання диплома Юрій проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись додому, обрав роботу, пов’язану з автівкою — працював в обласному центрі водієм на хлібокомбінаті, пізніше — на фірмі, яка реалізовувала запчастини до машин. Після роботи допомагав людям, котрі зверталися з проханням полагодити автівку. Словом, до душі молодому чоловікові було усе, що пов’язано з авто.
Маючи досвід строкової військової служби в армії, у 2015 — 2016 роках Юрій пішов захищати Україну на складі ЗСУ на Сході. Адже вже тоді країна — агресор росія розпочала загарбницьку війну, яка у 2022 році переросла у повномасштабну. Там перебував у найгарячіших точках. Під Лисичанськом разом із побратимами потрапив під ворожий обстріл, де отримав важку контузію. Після того служив у західних областях України, а згодом за станом здоров’я був визнаний обмеженопридатним та звільнений із військової служби.
Коли почалася повномасштабна війна, Юрій Вікторович одразу вирішив іти захищати Україну. Рідним сказав, що якщо не зможе воювати, то буде машини ремонтувати, адже знав із власного бойового досвіду, що справна техніка в армії — необхідність.
У 2022 році потрапити до війська не вдалося, хоч не раз просився у військкоматі. А 24 лютого 2023 року, рівно через рік після початку війни Юрій знову взяв до рук зброю. Служив на Покровському, Запорізькому напрямках, інших гарячих точках фронту. Крім своєї військової спеціальності, здобув фах пілота дронів. Був навідником «Гвоздики», мав досвід командира підрозділу.
17 червня 2025 року воїн був важко поранений у результаті прямого скиду ворожого Дрона. З того часу здоров’я відновити не вдавалось. Внутрішні опіки легень спричинили онкохворобу, яку не одразу вдалося виявити. Після шпиталю Юрій все ж повернувся у частину, продовжив службу, пройшов ще через багато складних ситуацій.
Тим часом здоров’я Юрія погіршувалося. Обстеження, лікування, різні діагнози… У червні цього року у важкому стані прибув до Хмельницького на лікування. На жаль, діагноз виявився невтішним. Не допомогло ні оперативне втручання, ні курси хіміотерапії.
Перебуваючи у лікарні, Юрій просив рідних забрати його додому, хотів до рідного будинку, туди, де завжди йому було найкраще. Батьки виконали його прохання. Але повернувся у рідні стіни воїн ненадовго — трохи більше ніж за 2 години після повернення з лікарні серце захисника зупинилося.
Для батьків, сестри, племінника він назавжди залишився у пам’яті добрим, щирим, привітним, надійним…
На центральну площу селища Ярмолинці сьогодні прийшли односельчани, жителі інших населених пунктів громади, щоб подякувати Юрію за захист, за його жертовність, адже втратив здоров’я воїн, захищаючи Україну.
Тут відбулася заупокійна панахида, яку звершили священики Ярмолинецького округу ПЦУ на чолі із благочинним о. Миколаєм Коваликом.
Із щирими словами співчуття до рідних Героя звернувся Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк.
Море квітів лягло до труни, як пам’ять і подяка захисникові. Так як Юрій був ще не одружений, на церемонії прощання принесли коровай та гільце— як атрибути родинного життя, яке так і не вдалося створити через війну.
Місцем вічного спочинку Юрія Дильового стало кладовище у його рідному селі Кадиївка.
Вічна і світла пам’ять воїну — Герою, здоров’я і життя якого забрала російська агресія. А усім рідним і близьким — щирі сердечні співчуття.
