Біль об’єднав дві громади
Дві сусідні селищні громади — Ярмолинецька та Новодунаєвецька об’єднались сьогодні у невимовній скорботі. Адже саме у цей день проводжали в останню земну дорогу уродженця Новодунаєвецької громади, та жителя Ярмолинеччини Василя Анатолійовича Заневського— мужнього захисника України, який до останнього подиху був відданий військовій присязі.
Василь Заневський народився 26 листопада 1984 року на станції Дунаївці. Тут, у промисловому містечку хлопчик зростав серед рідних і друзів. У рідному селищі навчався у місцевій школі. Професійну освіту Василь здобув у Балинському професійно — технічному училищі.
Трудовий шлях юнака був різноманітним, бо ж Василь завжди прагнув не лише забезпечити власні потреби, але й допомогти рідним. Тривалий час працював на залізниці, їздив на заробітки до столиці, а також до сусідньої Польщі. Саме у Польщі Василь дізнався, що розпочалася повномасштабна війна. Молодий чоловік ухвалив для себе єдине рішення: повернутись додому та іти захищати Україну. Так і вчинив, та одразу по приїзді мобілізувався до лав ЗСУ.
Василь мав успішний досвід строкової військової служби, яку проходив у лавах Національної Гвардії України. Тому захищати рідну державу вважав своїм обов’язком. Службу проходив спочатку у складі роти охорони, а потім у березні 2025 року був переведений у бойову частину, став морським піхотинцем. Але, на жаль, вже у перших числах травня зв’язок і захисником обірвався. Тривалий час Василь Заневський вважався зниклим безвісти. Більше, ніж через рік було встановлено факт загибелі Героя шляхом здійснення експертизи ДНК.
Рідні, близькі, побратими, знайомі згадують про воїна, як про добру, щиру, відповідальну, працелюбну людину. Дружина Юлія не встигла потішитись родинним щастям, маленька донечка, чотирирічна Кіра залишились без батька, старша донечка Юлії від першого шлюбу Настя теж любила та поважала Василя Анатолійовича, який усіляко докладав зусиль для благополуччя родини.
У рідному домі теж у скорботі залишились мати Людмила Іллівна, брат та сестра.
Найкращі слова про Василя ми почули і від Олександра Васильовича, командира роти охорони, де служив захисник: «Він був патріотично налаштований, завжди відповідальний. Побратими брали з нього приклад. Василь був у роті охорони на посаді кулеметника. Одним із перших він досконало вивчив зброю, з якою ходив у наші мобільні групи».
Церемонія похорону відбулася із усіма військовими вшануваннями. Спочатку чин похорону відбувся у храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (селище Ярмолинці), який провели священики під очільником благочинного о. Миколая Ковалика. Потім траурний кортеж попрямував на площу 600 – річчя Ярмолинець. Люди прийшли на центральний майдан селища, щоб віддати данину пам’яті Герою, який віддав за Україну та її волю власне життя.
Після панахиди перед зібранням виступили голови Ярмолинецької селищної територіальної громади Андрій Шутяк та Новодунаєвецької громади — Антон Камінський. У їхніх словах звучали співчуття рідним та близьким, а також вдячність Герою за його жертовний подвиг.
Вийшли підтримати сім’ю Василя родини безвісти зниклих та військовополонених, від їхнього імені виступила голова БО «Волонтер Ярмолинеччини» Наталія Беренда.
Люди вшанували подвиг захисника живими квітами, покладаючи їх на домовину.
Місце вічного спочинку воїна стане кладовище у селищі Дунаївці.
Вічна пам’ять тобі, Герою! Усім рідним, близьким, друзям, бойовим побратимом — щирі співчуття.
