Свої силу та знання віддав задля Перемоги
Після важкого минулого тижня для нашої громади, коли ми попрощалися із захисниками — земляками, сьогоднішній серпневий понеділок знову став для Ярмолинеччини скорботним. В останню земну дорогу мешканці краю провели молодого воїна, вірного сина України, жителя станції Ярмолинці Шевченка Дмитра Сергійовича.
Народився Дмитро 6 липня 1990 року у місті Ужгород. Уже через рік родина переїхала до Ярмолинець, бо сюди направили на службу батька Дмитрика— професійного військового. Тут хлопчик зростав, дорослішав, згодом став учнем Новосільської школи. У цьому навчальному закладі навчався від 1 по 9 клас. Дмитрик був здібним учнем, цікавився багатьма шкільними предметами, отримував відмінні оцінки. Але надто цікавили хлопця комп’ютерні науки. Тому після 9 класу продовжив навчання у Ярмолинецькому технологічному ліцеї, який закінчив із золотою медаллю. Вищу освіту юнак здобував у Тернопільському фінансово — економічному університеті. Але на цьому талановитий та здібний до різноманітних наук Дмитро Шевченко не зупинився. Вдосконалювати знання та вміння поїхав до Варшавської академії менеджменту (Республіка Польща). Там жив і працював, мав здобутки. Але серце кликало додому. Через деякий період часу повернувся в Україну, де продовжив трудову діяльність. Коли почалася повномасштабна війна росії проти України, Дмитро із столиці переїхав до Хмельницького, перевівся сюди на роботу на підприємство «Нова пошта».
На війну Дмитро мобілізуватися 27 квітня 2022 року. Служив в Одеській області, потім у самому місті Одеса, далі — на Херсонському та Запорізькому напрямках. Він був інструктором операторів БПЛА. Тут у повній мірі Дмитро використовував та застосовував у прикладній площині свої знання із кібернетики та програмування, навчав побратимів теорії і практики нового напрямку в оборонній галузі.
Проблеми зі здоров’ям у Дмитра були. Але молодий, енергійний та гіпервідповідальний юнак не звертав уваги на небезпечні сигнали свого тіла. В результаті гострий панкреатит та інтоксикація організму спричинили раптовий напад та, в подальшому, смерть захисника.
І в частині, де служив Дмитро, і тут, у Ярмолинцях, захисника пам’ятатимуть як відданого справі, відповідального та надзвичайно талановитого та працелюбного. За словами матері Інни Костянтинівни, будь-яку доручену справу він виконував практично ідеально—вчасно і в повній мірі. Він радів власним та успіхам побратимів.
Місцем Вічного Спочинку воїна стане Житомирщина, мала батьківщина батьків. Там похований батько Дмитра, який помер у віці 66 років.
Чин похорону воїна відбувся вранці у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці, який провели священники Ярмолинецького округу ПЦУ отці Василь Стус, Володимир Сакуляк та Іван Пелих.
Прощання із Дмитром Шевченком з усіма військовими почестями відбулось і на центральному майдані селища Ярмолинці. Тут було звершено чин панахиди.
Від імені присутніх співчуття матері та усім рідним і близьким висловив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.
Люди вшанували Героя квітами, які лягли до його домовини.
Щирі співчуття матері, Інні Костянтинівні, яка прощалась сьогодні з єдиним сином, усім рідним, друзям, бойовим побратимам. А воїну Дмитру подяка за захист України та Вічна Пам’ять…
