Пам’ять, що проросте деревами…
31 серпня — день пам’яті Тараса Чвартацького («November»), нашого земляка, Героя, який віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.
Є книги, які ми просто читаємо. А є книги, які потрібно читати серцем.
Саме такою є книга «Пам’ять, що проросте деревами. Серебрянський ліс» — книга про десятьох молодих воїнів 12-ї бригади НГУ «Азов», які загинули, захищаючи Україну.
Владислав Свирида («Хан»), Степан Фецич («Ібліс»), Антон Іванченко («ОГА»), Дмитро Сипко («Марсель»), Олександр Перепелиця («Овер»), Тарас Чвартацький («November»), Ярослав Макаров («Гімлі»), Віталій Ковальчук («Літо»), Сергій Бай («NEO»), Юрій Загута («Іспанець»).
Десять імен. Десять життів. Десять родин, які назавжди змінила війна.
У цій книзі вони — не просто Герої зі зведень. Тут вони — сини, друзі, побратими, мрійники, молоді люди зі своїми захопленнями, характерами, планами та мріями.
Саме тому ця книга особливо важлива для нас. Вона дозволяє побачити за кожним іменем живу людину — ту, яку любили, чекали й берегли вдома.
Презентація книги у Ярмолинцях стала особливою подією для нашої громади. Адже серед Героїв, чиї історії збережені на її сторінках, — наш земляк Тарас Чвартацький.
Його мама та рідні поділилися спогадами, щоб історія Тараса та його побратимів не залишилася лише особистим болем родин, а стала частиною пам’яті всієї громади.
Відділ освіти Ярмолинецької селищної ради придбав 23 примірники цієї книги. Сьогодні вона є в кожному закладі освіти громади, а також у самому Відділі освіти.
Для нас це принципово важливо.
Ми хочемо, щоб ця книга не припадала пилом на книжковій полиці. Щоб її відкривали педагоги й учні. Щоб історії Героїв ставали темою уроків, виховних годин і щирих розмов із дітьми про мужність, відповідальність, любов до України та ціну свободи.
Бо патріотичне виховання — це не лише слова й символи.
Це знання конкретних імен. Це пам’ять про конкретних людей. Це розуміння того, якою ціною сьогоднішні діти мають можливість навчатися, мріяти й жити.
Наш обов’язок як освітян — не дозволити часу стерти ці імена з пам’яті наступних поколінь.
Тарас Чвартацький та його побратими мають залишатися не лише Героями минулого. Вони мають стати для наших дітей прикладом гідності, сміливості, любові до рідної землі та готовності захищати те, що є найдорожчим.
Пам’ять — це не лише скорбота.
Пам’ять — це відповідальність.
Пам’ять — це виховання.
Пам’ять — це наше «дякую» тим, хто віддав найдорожче — своє життя.
Нехай сторінки цієї книги говорять із нашими дітьми.
Нехай їхні імена звучать.
Нехай пам’ять про них проростає деревами — міцними, живими й незламними, як Україна.
Світла пам’ять Тарасу Чвартацькому та всім Героям, чиї життя обірвалися в Серебрянському лісі.
Ви віддали життя за Україну.
Наш обов’язок — зробити так, щоб Україна пам’ятала.
