Роз’яснення щодо правил добросусідства
Випадки звернень громадян на дії інших громадян, сусідів з причин, які можна кваліфікувати як порушення правил добросусідства.
Відповідно до ст. 103 Земельного Кодексу України правила добросусідства визначаються наступним чином:
- Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
- Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
- Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Наразі є велика кількість різноманітних графічних матеріалів у мережі Інтернет, де вказані відстані від тих чи інших об'єктів до меж ділянок, проте в більшості своїй наведена в них інформація не відповідає наявній в чинному законодавстві України. Окрім того, навіть ту інформацію, яка базується на нормах українського законодавства, потрібно перевіряти, оскільки 01.10.2019 року відбулися зміни.
З 01 жовтня 2019 року основним документом, який регулює питання забудови, і в т.ч. нормує відстані, є ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій.
Новим ДБН Б.2.2-12:2019 передбачається, що відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути не менше ніж 4 – 6 м залежно від величини крони (але не менше ½ діаметру крони дерева), а до кущів 1,0 м.
Главою 25 Земельного Кодексу України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин. Земельні спори в межах населених пунктів, у тому числі щодо додержання громадянами правил добросусідства, вирішують органи місцевого самоврядування.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
