Сьогоднішній червневий літній день для жителів Ярмолинецької громади знову покрився сумом скорботи. Земляки проводжали у Вічність загиблого воїна Беха Володимира Миколайовича, 1972 року народження, жителя села Сутківці.
Захищати рідну землю вважав за обов’язок. Сьогоднішній червневий літній день для жителів Ярмолинецької громади знову покрився сумом скорботи. Земляки проводжали у Вічність загиблого воїна Беха Володимира Миколайовича, 1972 року народження, жителя села Сутківці.
У рідному селі Володимира добре знають, бо тут зростав, навчався у місцевій школі. Після закінчення 8 класів здобув професію електрика у Кутковецькому профтехзакладі (Чемеровецький район). Працював за спеціальністю у сільгосппідприємстві рідного села. Пізніше трудився водієм, свого часу їздив на заробітки.
Електрик і водій – дві царини, які стали основними напрямками його праці. А це тісний контакт з людьми, живе спілкування, бо його допомоги, його вмілих рук ой, як потребували і в рідному селі, і за його межами. При цьому, як людина, Володимир був надзвичайно добрим, нікому не відмовив у допомозі. Сусіди та односельчани відзначають головну його рису – щирість та сердечне тепло, яке він віддавав людям.
Зростаючи у простій сільській сім’ї, де батьки трудились на землі, і сам умів багато чого робити, бо з дитинства допомагав родині. Таким він залишався завжди – відкритим, простим, готовим допомогти сусідові, другові, односельцям, рідній країні. Бо коли постала загроза для рідної землі із боку сусідньої країни-агресора – росії, Володимир виявив готовність захищати Україну.
Він був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у складі 2 механізованого батальйону у званні молодшого сержанта. Перебував на складних напрямках. А 15 червня внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Перший (Харківщина) воїн загинув.
Повернувся назавжди до рідного села, омитого рясним літнім дощем, немов сльозами з неба, син землі, яка наділила його силою, відвагою, роботящими руками. Невинно убитого воїна Володимира поховали із усіма військовими почестями. Чин похорону в садибі Героя у Сутківцях та прощальної панахиди на центральній площі селища Ярмолинці звершили священники ПЦУ Ярмолинеччини під очільництвом о.Миколая (Ковалика).
Море квітів лягли на домовину як шана земляків за жертовний подвиг в ім’я України, її майбутнього.
Щирі співчуття рідним та близьким Володимира, низький уклін матері… Хай підтримка друзів, односельчан, родичів та усіх небайдужих людей, які поділяють із Вами біль втрати, полегшить Ваше невимовне горе. А полеглому за Україну воїну Володимиру нехай Господь дарує Царство Небесне та Вічну Пам'ять.
