На Ярмолинеччині попрощалися із загиблим воїном Русланом Шинкарчуком
22 листопада Ярмолинеччина провела в останню путь загиблого воїна молодшого сержанта Руслана Шинкарчука. Захисникові було 53 роки. Про своє рішення стати на захист України він казав: «Я йду на фронт, щоб не довелося туди йти нашим дітям». Найбільше йому боліло, коли гинули молоді люди, хотів, щоб у його країни було майбутнє…
Скорбота і смуток оповили площу, де зібралися сотні людей, щоб віддати шану полеглому воїну-захисникові. Неможливо зарадити горю рідних, які втратили найдорожчу людину. Лише – бути поруч, спільно помолитися, розділити біль і підтримати згорьовану родину. Це те, що об’єднує громаду і допомагає пережити втрату.
Руслан Шинкарчук був родом із села Ясенівки на Ярмолинеччині. Батьки виховували двох діток, Руслана і його молодшу сестру. Тут хлопець пішов у школу. Професійну освіту здобував у м. Хмельницькому, вивчився на електрика.
18-річним юнаком Руслан пішов служити в армію. Повернувшись зі строкової служби, став на весільний рушник з коханою дівчиною Нілою, односельчанкою і однокласницею. Невдовзі у подружжя народився син.
У 1990-х роках Руслан працював на радіозаводі, згодом якийсь час служив в одній із військових частин на Хмельниччині. Виїжджав на заробітки за кордон. Однак так чи інакше його діяльність була пов’язана з електрикою – це те, на чому він досконало розумівся.
Війна, яку 2014 року розв’язала росія проти України, змінила долю Руслана Шинкарчука. 2015 року він ухвалює рішення приєднатися до українського війська, щоб боронити рубежі своєї країни. Після двох років служби повернувся додому, до мирного життя. Так тривало до 2022 року, коли українська земля з новою силою здригнулася від смертоносних вибухів. Повномасштабна війна змусила чоловіка знову приєднатися до лав українських захисників. Не чекаючи повістки, він добровільно з’явився у військкомат і у червні того ж 2022 року був мобілізований. Ніс службу на Київщині, з літа 2023 року – на Запорізькому напрямку, де точилися одні з найзапекліших боїв. Разом із побратимами неодноразово доводилося виходити на нульові позиції.
З кінця вересня 2023 року зв'язок із воїном було втрачено. З 4 жовтня він офіційно вважався безвісти зниклим. Пошуки тривали півтора місяця. 14 листопада рідним сповістили про загибель Руслана Шинкарчука у бою 1 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Роботино Запорізької області.
Для побратимів Руслан був надійним товаришем і порадником. Завжди сумлінно виконував обов’язки із захисту Батьківщини, та особливо дбав про молодь. «Краще піду я», – казав, коли йшлося про складні й небезпечні завдання.
Вічна пам’ять і шана Героєві. Співчуття рідним і близьким. У воїна залишилися дружина, син, мати, сестра.
Місцем останнього спочинку полеглого захисника молодшого сержанта Руслана Шинкарчука стало кладовище у його рідному селі Ясенівці.
Спочивай з миром, Герою! Царство Небесне і вічний спокій воїну Русланові.
