16 липня в Ярмолинцях попрощалися із загиблим воїном Сергієм Слободяном
Провести земляка в останню земну дорогу прийшли сотні людей. Важкий спекотний день, палюче сонце і холодна тиша прощання. Крізь слова молитви за упокій душі мужнього захисника проривався тихий плач, люди не соромилися свої сліз. Сергія у рідному містечку знали, поважали і не вірилося, що тепер він не з ними, а над ними, у лавах Небесних оборонців…
Сергій Слободян народився 22 березня 1988 року в с-щі Ярмолинцях. Батьки виховували двох дітей, мав ще молодшу сестру. Шкільні роки хлопця минули у Ярмолинецькому ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1. Далі був вибір життєвого шляху. Сергій обрав справу непросту, але до якої відчував покликання. Юнак вступив у Військово-інженерний інститут у м. Кам’янці-Подільському.
Після випуску з вишу став рятувальником, приєднавшись як піротехнік до команди фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій, тоді це ще було Міністерство з надзвичайних ситуацій. Згодом вирішив стати у лави українського війська, служив у 3 окремій танковій Залізній бригаді. Завжди прагнув бути там, де він був би максимально корисним та ефективним. Так Сергій став спецпризначенцем. На фронті від самого початку російського наступу на Україну у 2014 році, тоді це був Луганський напрямок. Був учасником бойових дій, брав участь у розмінуванні на Харківщині ще до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Де і що – про це не говорив, просто робив свою справу.
Після 24 лютого 2022 року захищав Україну на фронті. Київщина, м. Ірпінь. Донецький напрямок. Харківський. Брав участь у визволенні м. Ізюма та інших важливих операціях. Командир групи. У своїй справі фахівець найвищого рівня, капітан Сергій Слободян удостоєний багатьох орденів, медалей та відзнак.
Проходив військові навчання за кордоном, у Словаччині. У рідних краях бував вкрай рідко – раз вдалося взяти відпустку і навідатися, іншого разу приїздив для проходження лікування.
Однак де б не був, тримав зв'язок з рідними – батьком, сестрою. Батько Сергія зараз також боронить Україну від російської навали. Раніше був учасником АТО, тому вже у перші дні після повномасштабного вторгнення був призваний на військову службу.
12 липня увечері Сергій мав коротку розмову із сестрою. Спокійний голос, звичне «у мене все гаразд».
У ніч проти 13 липня воїн загинув на фронті. Йому назавжди залишиться 36…
Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея Слави на військовому кладовищі в м. Хмельницькому. Вічна та світла пам'ять Герою!
У Сергія залишилися батько, сестра, родина. Співчуття рідним і близьким. Хай Господь дає сили пережити біль непоправної втрати.
Спочивай з Богом, воїне! Навіки в пам’яті, назавжди в серцях.
