Прощання із загиблим воїном капітаном Василем Морозовим
Ярмолинецька громада 20 серпня провела в останню путь загиблого воїна Василя Морозова. Востаннє захисник був у батьківському домі в серпні 2022 року. Кілька днів з рідними, домашні справи, думки про мирне життя. Мрії та плани. На фронті він був ще з 2018 року…
Василь Морозов народився у с. Нове Село на Ярмолинеччині. Хлопця ростила мама, був її єдиним сином. Тут пішов у місцеву школу. Після закінчення дев’ятирічки був зарахований у ліцеїсти навчально-виховного закладу з військово-професійним напрямом навчання і виховання – Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вже тоді, у юнацькі роки, Василь бачив шлях, яким хотів іти, – бути військовим. І він ним став. Одним із найкращих.
Вищу військову освіту юнак здобував у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в м. Львові. У 2018 році завершив навчання в академії з відзнакою, отримавши офіцерське звання.
Того ж року Василь Морозов підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Мав авторитет і довіру серед товаришів та вищого командування. Як учасник ООС захищав Україну від російського вторгнення на східних рубежах, у Луганській та Донецькій областях. У 10 ОГШБр був призначений на посаду начальника штабу.
У лютому 2022 року військовослужбовець мав відпустку. Хоча щомиті був напоготові. Події 24 лютого, коли росія широким фронтом почала наступ на суверенну Україну, змусили капітана Василя Морозова перервати відпустку, щоб стати на захист України.
Київський напрямок. Харківський. Донецький. Тут точилися жорстокі бої, і наш земляк був серед українських оборонців. Улітку 2022 року Василя Морозова перевели у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Нове місце служби і знову відповідальне призначення – заступник командира мотопіхотного батальйону.
У 2022 році 24 ОМБр брала участь у визволенні правобережжя України. Із важкими боями і болючими втратами.
12 вересня Василь зателефонував додому, знав, що його дзвінка завжди чекають. Коротка розмова, «все добре». З 13 вересня 2022 року воїн вважався безвісти зниклим на Херсонському напрямку, окупованій військами рф території. Доступу туди не було. Зв’язку з Василем теж. Можливо, у полоні?.. В серці матері Олени теплилася надія, що син живий.
Пізніше після визволення правобережжя України у листопаді того року на звільнені території відправилися пошукові групи на відпрацювання локацій. Родину Василя чекало ще одне випробування – проходження ДНК-експертизи. Від зникнення воїна минули місяці, тому ідентифікація тіл теж була тривалою. Лише 14 серпня 2024 року рідним військовослужбовця повідомили про підтвердження загибелі бійця 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Брускинське Херсонської області.
Співчуття рідним і близьким полеглого Героя. У Василя залишилися мати, дідусь та бабуся, родина.
Капітанові Василеві Морозову назавжди залишиться 27 років. Його життя було наче яскравий спалах зірки – чітке розуміння свого покликання, постійний рух вперед. Попри високі посади він ніколи не обмежувався кабінетною роботою, вів за собою бійців власним прикладом. Був справжнім воїном з лідерськими якостями.
Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея слави на кладовищі у м. Хмельницькому.
Спочивай з Богом, Герою! Мир та спокій твоїй душі. Назавжди в пам’яті. Навіки в серцях.
Царство Небесне воїнові Василю Морозову.
