«Його душа спочине у долонях Божих»
Сьогоднішній весняний сонячний день став сумним для жителів Ярмолинецької територіальної громади — на щиті до рідного дому повернувся мужній воїн, уродженець Нового Села Олексій Шпак. На площі 600-річчя Ярмолинець Героя зустрічали земляки, прихиливши коліна і серця.
Ця остання земна дорога і справді була важкою і тривалою для воїна, адже майже рік він вважався безвісти зниклим. Лише за результатами тесту ДНК вдалося ідентифікувати тіло та повернути захисника, який віддав життя за кожного з нас, до рідного дому. Також було встановлено, що Олексій загинув 6 квітня 2024 року на Покровському напрямку.
Народився та зростав Олексій Шпак у селі Нове Село. З дитинства був допитливим, товариським, любив спорт, залюбки займався футболом. Навчався у Новосільській середній школі, де його мама, Любов Олексіївна, працювала вчителькою молодших класів.
Попри хлопчачу непосидючість, у душі Олексій залишався чуттєвим романтиком — вечорами любив переглядати сімейні фотоальбоми. А ще був щедрим та чуйним. За словами сестри Олексія, пані Ірини, з дитячих років брат ділився з друзями усім, що мав, а за потреби віддавав і своє.
Після закінчення школи юнак обрав робочу професію, вступив на навчання до одного із Хмельницьких закладів професійної освіти, де здобув професію газоелектрозварювальника. Трудовий шлях розпочав, працюючи зварювальником на станкобудівельному заводі на станції Ярмолинці. Звідси був призваний на строкову службу до армії. Після її завершення самостійно освоїв будівельні професії та працював на різних роботах в обласному центрі та столиці. Перед початком великої війни Олексій працював в одній із охоронних компаній.
Рішення піти на службу у Збройні Сили України прийняв самостійно, навіть не повідомивши рідним. Це було на початку лютого 2023 року. Говорив, що не може залишатись осторонь, коли захищають Україну молоді люди.
Після проходження курсу підготовки служив спочатку на Запорізькому, потім на Харківському, а згодом на Покровському напрямку. У ході служби виконував різні завдання. Маючи відкритий і щирий характер, знайшов справжніх бойових побратимів, з якими міг порозумітися і без слів. До молодших ставився по-батьківськи, намагаючись хоч якось допомогти. Від них, у свою чергу, відчував взаємність та розуміння, дружню підтримку під час виконання бойових завдань.
За будь-якої можливості телефонував рідним, турбувався про здоров’я матері, яка часто хворіє. Але ворожа куля обірвала життя, а разом із цим мрії, плани, сподівання…
Важким та нестерпно болючим було чекання рідних, бо знайти та повернути тіло загиблого виявилося непросто. Але завдяки підтримці та допомозі небайдужих сестра Ірина, яка взяла на себе усі пошукові та комунікаційні моменти цього складного процесу, таки домоглася, щоб брат повернувся додому. Назавжди.
Прощання із воїнами, нашими захисниками, котрі відлітають, щоб поповнити лави Небесного Воїнства, відбуваються у нашій громаді з усіма військовими почестями та при велелюдному зібранні. Так було і цього разу. Ярмолинчани і жителі Нового Села, станції Ярмолинці та інших населених пунктів громади зібралися, щоб подякувати воїнові, патріоту, нашому земляку Олексію Шпаку за його життєвий подвиг та жертовність.
Лунала тужлива мелодія, тріпотіли на вітрі національні прапори, схиляючись у жалобі, плакали люди, бо віддавали у лоно Матінки-землі ще одного Героя. Чин панахиди звершили священники ПЦУ Ярмолинецького округу.
Проникливу промову про свого племінника виголосила його тітка Світлана Олексіївна: «Олексій пролив свою кров, віддав найдорожче, що є в людини — своє життя. Він — справжній Чоловік, великий Воїн, захисник наш. Як важко знайти… ніжні і сердечні слова, щоб вони створили вічний затишок для твоєї душі. Нехай твоя душа спочине у долонях Бога. Нехай буде легкою і світлою твоя дорога. Ти назавжди будеш у наших серцях і нашій пам’яті».
Присутні вшанували Героя квітами. Воїна поховали на Алеї Слави у місті Хмельницький.
