Не судилося мріям здійснитися
Другий день поспіль Ярмолинеччина - у скорботі. Сьогодні на центральній площі селища громада прощалася із старшим солдатом Романом Васильовичем Лазаревим, жителем Жилинецького старостату. Воїн повернувся до дому на щиті після виконання військових завдань на важких напрямках. Останнім місцем служби став Покровський напрямок. Тут Роман отримав важке поранення. Нажаль, рани виявилися не сумісні із життям. Герой помер у шпиталі у місті Дніпро.
Роман Лазарев народився 18 січня 1991 року у багатодітній родині – мав ще дві сестри. З дитинства разом із сестрами допомагав батькам по господарству. Сестра Олена згадує, що незамінним був Ромчик, коли потрібно було порати на городі, разом копали картоплю, збирали буряк, виконували іншу домашню роботу. Працьовитий, веселий, Роман завжди робив усе швидко, щоб викроїти час для улюбленої риболовлі. У школі хлопчик був слухняним, товариським, любив гурт та залишився у пам’яті першої учительки, а нині директорки Жилинецької гімназій Людмили Урбан світлим та життєрадісним.
Після закінчення школи вирішив здобути робітничу професію. Навчався у Лісоводському професійному навчальному закладі. Разом із однолітками освоював ази професії електрогазозварювальника. Отримавши диплом, працював на різних роботах. Трудитися любив та умів з дитинства. Перед мобілізацією працював кондуктором громадського транспорту у місці Хмельницькому.
«Рома хотів іти служити ще з самого початку війни, - розповідає сестра Олена,- але його не брали через хворобу. Після лікування він все ж не покидав думки про службу в армії, захист країни. Коли отримав повістку одразу ж пішов до військкомату. Це було у квітні минулого року.»
Перебуваючи на службі, юнак часто спілкувався з рідними телефоном. А у грудні минулого року приїздив у відпустку. Мріяв про перемогу та повернення до рідного дому. Але, цим мріям завадили смертельні ворожі кулі. 1 березня о 3-й годині ночі механік-водій 31 окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Роман Лазарев був важко поранений. «Він боровся за життя, лікарі розповідали, що рани дуже важкі, але три дні серце билося і я повірила, що він справиться»,- ділиться пані Олена.
Але чуда не сталося. Обірвалося молоде життя, а разом з ним і мрії про майбутнє.
Воїна зустріли у рідному селі, люди вийшли на вулиці, навколішки віддаючи данину поваги захиснику. Прощання із Романом відбулося у центрі громади – селищі Ярмолинці. Тужлива мелодія, сум, біль та сльози рідних, близьких, знайомих затьмарили цей сонячний весняний день. В останню дорогу захисника провели з усіма військовими почестями. Чин панахиди за полеглим звершили священники ПЦУ Ярмолинецького округу. Присутні на вшануванні люди принесли квіти, приклоняли коліна перед пам’яттю мужнього воїна.
Місце вічного спочинку Герой знайшов на кладовищі села Жилинці. Ім’я Романа Лазарева, пам’ять про нього навіки залишиться у серцях земляків.
Щирі співчуття усім рідним та близьким, односельчанам та бойовим побратимам загиблого.
Вічна пам’ять Герою!
