Пам’яті старшого сержанта ЗСУ Надопти Олександра Олександровича та капітана ЗСУ Слободяна Сергія Віталійовича.
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибокою скорботою, щирою шаною та безмежною вдячністю вшанувала пам’ять двох мужніх воїнів, справжніх синів України — Олександра Надопти та Сергія Слободяна.
13 липня минуло 3 роки із дня загибелі Надопти Олександра Олександровича та рік з дня загибелі Слободяна Сергія Віталійовича. Ці дати назавжди викарбувані в нашій пам’яті як символи героїзму, відданості та нескореності.
Надопта Олександр Олександрович народився 30 січня 1979 року в селі Пасічна. Перші шкільні роки провів у рідному селі, а завершив навчання у Шарівській школі. Вирізнявся працьовитістю, мав золоті руки: в різні роки працював у сфері будівництва, утримував власне господарство. Жив звичайним, але гідним життям, сповненим любові до рідної землі та турботи про близьких.
Коли наприкінці березня 2022 року надійшла повістка — Олександр без вагань став на захист України. Він уже мав досвід служби за контрактом у Збройних Силах України та складав присягу на вірність українському народові. Цього разу повернувся до лав ЗСУ, аби боронити свою землю у найтяжчі для неї часи.
13 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу міста Авдіївка, Олександр Надопта потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Отримані поранення виявилися несумісними з життям…
Він загинув як справжній Герой — мужньо, з гідністю, на передовій боротьби за свободу і незалежність України.
За мужність і самопожертву Олександр був удостоєний медалі «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
Слободян Сергій Віталійович народився 22 березня 1988 року в селищі Ярмолинці. Навчався у Ярмолинецькому закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1. Ще з юності вирізнявся рішучістю та мужністю.
Своє покликання знайшов у військовій справі — вступив до Військово-інженерного інституту в Кам’янці-Подільському. Після закінчення вишу обрав шлях рятувальника, став піротехніком Державної служби з надзвичайних ситуацій, працюючи у найнебезпечніших умовах, ризикуючи життям заради порятунку інших.
Згодом вирішив вступити до лав українського війська, служив у 3-ій танковій Залізній бригаді. Був спецпризначенцем.
Сергій став на захист України ще у 2014 році — від самого початку російської агресії. Його бойовий шлях розпочався на Луганському напрямку, де він брав участь у перших боях за незалежність та територіальну цілісність нашої держави. Окрім бойових завдань, Сергій долучався до небезпечної справи — розмінування на Харківщині.
З 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабної війни, Сергій Слободян захищав Україну у найгарячіших точках фронту: Київщина, зокрема Ірпінь, Донецький напрямок, Бахмут, Часів Яр, Харківщина. Брав безпосередню участь у визволенні міста Ізюм, а також у низці стратегічно важливих операцій.
Сергій був командиром групи — лідером, якому довіряли побратими і за яким ішли в бій. Його мужність, досвід і рішучість стали опорою для багатьох.
У ніч проти 13 липня 2025 року Сергій загинув. Його життя обірвалося на передовій, але пам’ять про нього житиме вічно.
Його професіоналізм, відвага й незламність були відзначені численними державними нагородами. Сергій Слободян — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, удостоєний Відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону України».
Їхні імена — Олександра Надопти та Сергія Слободяна — назавжди закарбовані у серцях вдячних українців. Вони належать до плеяди справжніх Героїв, чия відвага, самопожертва та любов до Батьківщини стали прикладом для всіх поколінь. Світла пам’ять про цих мужніх захисників житиме в нашій громаді, у наших думках, у наших молитвах. Ми ніколи не забудемо їхнього подвигу і завжди залишатимемось гідними цієї жертовності.
Вічна слава Героям!
