10 грудня - Міжнародний день прав людини
Першим міжнародно-правовим документом, що проголосив основні права і свободи людини, а також найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини є Загальна декларація прав людини, яка була прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй. Прийняття Загальної декларації – це важливе міжнародне святкування, яке щорічно відзначається 10 грудня та називається Днем прав людини або Міжнародним днем прав людини.
Загальна декларація прав людини була прямим наслідком досвіду Другої світової війни, вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів.
Генеральна Асамблея проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина, кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав та свобод і забезпеченню, шляхом національних та міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання та здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Ухвалення Декларації стало своєрідною новою віхою в історії людства. З її ухваленням на міжнародному, наднаціональному рівні було визнано, що кожна людина володіє гідністю з моменту народження і до смерті. З прийняттям Декларації людство отримало надію – надію на право кожного бути вільною людиною, жити у світі без насильства, дискримінації, бідності, воєн, екологічних катастроф. Декларація вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Кожному належить ряд прав, званих правами людини, які не можуть даруватися або бути забраними будь-ким. Держава, що приєдналася до Декларації зобов'язується дотримувати ці права по відношенню до всіх людей (не тільки громадян), що знаходяться на її території. Крім того, міжнародне співтовариство має право контролювати дотримання прав людини державою (за умови, що держава на це спочатку погоджується).
Положення Декларації були використані при створенні національних законодавств багатьох країн світу. Вони практично цілком були повторені в багатьох конституціях. Конституція України 1996 року в другому розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» також повторює багато її положень.
Понад сто країн світу зобов'язалися привести своє національне законодавство у відповідність до прописаних у Декларації вимог. Міжнародно-правові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. І це надало можливість громадянину, чиї політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом до міжнародних органів, якщо вичерпано можливості захисту, надані національним законодавством. Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з боку держави, воно визнається таким на основі міжнародних актів.
Загальна декларація прав людини – це рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Положення декларації стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удосконалення національних правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини.
Заступник начальника відділу
“Ярмолинецьке бюро правової допомоги” Наталія КОСТЮК
