Ярмолинецька громада

Хмельницька область, Хмельницький район

Інформаційний лист щодо реєстрації спалаху віспи мавп в країнах світу

Дата: 30.05.2022 15:12
Кількість переглядів: 24

Ключові факти:

  • Віспа мавп — зоонозне природноосередкове віспоподібне захворювання, що спричинюють віруси родини поксвірусів (рід Orthopoxvirus родини Poxviridae).

  • Віспа мавп – рідкісне вірусне зоонозне захворювання (тобто захворювання, що передається людині від тварин), симптоми якого у людини схожі з симптомами, які спостерігалися в минулому у пацієнтів з натуральною віспою, проте менш серйозні (з гарячкою, висипом і збільшенням лімфатичних вузлів, хоча можливим є і виникнення ускладнень). Випадки захворювання на віспу мавп досі спорадично виникають в деяких районах Африки, де переважають тропічні вологі ліси. Вірус віспи мавп схожий з натуральною віспою людини - хворобою, яка була повністю викоренена в 1980 р. Хоча віспа мавп протікає набагато легше, вона може привести до фатального результату.

  • Вірус віспи мавп в основному передається людині від диких тварин, таких як гризуни і примати. Його вторинне поширення шляхом передачі від людини людині носить обмежений характер.

  • Віспа мавп, як правило, проходить самостійно, симптоми тривають від 2 до 4 тижнів. Можливий тяжкий перебіг. Останнім часом летальність випадків становить близько 3-6%;

  • Віспа мавп передається при тісному контакті з інфікованою людиною або твариною, або з матеріалом, зараженим вірусом;

  • Вакцини, які використовували під час програми ліквідації натуральної віспи, зараз забезпечують захист від віспи мавп. Також були розроблені новітні вакцини, одна з яких була схвалена для профілактики віспи мавп;

 

Патоген

Вірус віспи мавп – це оболонковий вірус, що містить дволанцюгову ДНК. Належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae. Існують дві генетичні клади вірусу – Західноафриканська та Басейну Конго (Центральноафриканська), серед яких остання історично спричиняла тяжчі форми захворювання і, ймовірно, ефективніше передавалася. За розрахунками, летальність внаслідок зараження вірусом Західноафриканської клади складала 3,6%, клади Басейну Конго – 10,6%.

 

Природні хазяї та резервуари

Серед тварин сприйнятливими до вірусу мавпячої віспи є дрібні гризуни, як-от білки, щури, соні, а також примати та інші види. Точний резервуар(и) та спосіб підтримання циркуляції вірусу в природі остаточно невідомі та потребують подальшого вивчення.

 

Передача

Інфікування в індексних випадках відбувається в результаті прямого контакту з кров'ю, біологічними рідинами, а також ураженою шкірою або слизової інфікованих тварин. В Африці документально зареєстровані інфекції у людей в результаті поводження з інфікованими мавпами, гамбійських щурами і білками, при цьому основним резервуаром вірусу є гризуни. Одним з можливих факторів ризику є вживання в їжу м'яса інфікованих тварин без належної термічної обробки.

Вторинна передача, або передача від людини людині, відбувається в результаті тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, пошкодженнями шкіри інфікованої людини або з предметами, контамінованих біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини.

Передача від людини до людини вимагає значної кількості вірусу, та все ж може відбуватись внаслідок тісного контакту з дихальними секретами, ураженням шкіри інфікованої людини або фомітами (зараженими предметами). Краплинна передача зазвичай вимагає тривалого особистого контакту, що наражає на більший ризик медичних працівників, членів сім’ї та інших близьких контактів з активними хворими.

Найдовший задокументований ланцюг передачі в громаді за останні роки зріс із шести до дев’яти послідовних інфекцій від людини до людини.

Передача може також відбуватися через плаценту від матері до плоду (що може призвести до вродженої віспи мавп) або під час тісного контакту під час і після народження.

Хоча тісний фізичний контакт є добре відомим фактором ризику передачі, на цей час неясно, чи може віспа мавп передаватися саме статевим шляхом.

 

Клінічна картина

Інкубаційний період віспи мавп зазвичай становить від 6 до 13 днів, але може становити від 5 до 21 дня. Вважається, що людина не є заразною протягом періоду інкубації.

Інфекцію можна розділити на два періоди:

  • Період інвазії (тривалість 0-5 днів), що характеризується гарячкою, сильним головним болем, лімфаденопатією, болем у спині, міалгією та вираженою астенією. Лімфаденопатія є характерною рисою віспи мавп, на відміну від вітряної віспи, кору чи натуральної віспи.

  • Період шкірного висипу – зазвичай починається протягом 1-3 днів після появи гарячки. Висип, як правило, більше концентрується на обличчі та кінцівках, а не на тулубі. Спочатку виникає на обличчі (в 95% випадків) і потім поширюється на інші частини тіла (долоні та ступні в 75% випадків). Висипання проходять кілька етапів розвитку - від макулопапул (papula — ураження шкіри (частіше округле), підняте над рівнем навколишньої шкіри) до везикул (невеликих наповнених рідиною бульбашок) і пустул, які приблизно через 10 днів покриваються корочками. До повного зникнення кірочок може пройти три тижні. Кількість висипу коливається від кількох до кількох тисяч. У важких випадках висип може зливатися, з відшаруванням великих ділянок шкіри.

У деяких пацієнтів перед появою висипки розвивається важка лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), яка є характерною ознакою віспи мавп в порівнянні з іншими схожими захворюваннями.

Віспа мавп, як правило, проходить самостійно, і симптоми тривають від 2 до 4 тижнів. Важкі випадки частіше зустрічаються серед дітей і мають зв’язок з тривалістю контакту з вірусом, станом здоров’я пацієнтів та характером ускладнень. Імунодефіцит та вагітність також можуть призводити до гірших наслідків хвороби.

Ускладнення віспи мавп можуть включати вторинні інфекції, бронхопневмонію, сепсис, енцефаліт та інфекцію рогівки з подальшою втратою зору. Точна частота безсимптомних інфекцій невідома.

Летальність віспи мавп історично коливалася від 0 до 11 % у загальній популяції та була вищою серед дітей раннього віку. Останнім часом вона становить близько 3-6%.

У випадку передачі через плаценту можливий розвиток ускладнень, вродженої віспи мавп та мертвонародження.

 

Висип при віспі мавп

 

Зображення: варіанти висипу, серед яких a) ранній пухирець (везикула), 3 мм в діаметрі; b) невелика пустула, 2 мм в діаметрі; c) пустула з пупкоподібним втисненням, 3-4 мм в діаметрі; d) виразкування висипу, 5 мм в діаметрі; e) утворення кірки на зрілому елементі висипу; f) часткове відділення струпа.

Примітки:

Навколо окремих елементів висипу часто спостерігаються ділянки еритеми та/або гіперпігментації шкіри. Елементи висипу можуть відрізнятися за розміром і бути більшими, ніж ті, що зображені. Можливим є прояв різних видів і стадій висипу в один і той же момент часу. Струпи, що відділяються, можуть бути значно меншими, ніж первинний елемент висипу.

 

Попередні випадки та спалахи

Вірус віспи мавп було вперше досліджено у лабораторії в Данії у 1958 році. Перший випадок віспи мавп у людини був задокументований у 1970 році в Демократичній Республіці Конго. З того часу випадки віспи мавп в основному реєструвались в 11 країнах Африки, зазвичай центральних та західних її регіонів.

Спорадичні випадки захворювання віспою мавп реєструються в країнах Західної і Центральної Африки. З 1970 р. випадки зараження людини віспою мавп були зареєстровані в 10 країнах Африки: Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Нігерії, Кот д’Івуарі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Габоні і Південному Судані.

В 2018 році вперше в Ізраїлі зареєстровано завезений випадок захворювання людини на вірус мавпячої віспи (MPXV) у громадянина цієї країни, який працював у Нігерії (останній спалах такого захворювання у Нігерії зареєстрований у вересні 2017 року та триває по теперішній час).

З 2017 року в Нігерії триває спалах віспи мавп, а на сьогоднішній день підтверджено 218 випадків захворювання. Крім Нігерії, з 1970 р. спалахи захворювання реєструвалися ще в дев'яти країнах Центральної та Західної Африки. К ним відносяться Камерун, Центральноафриканська Республіка, Кот-д'Івуар, Демократична Республіка Конго, Габон, Ліберія, Республіка Конго, Сьерра-Леоне та Судан. У деяких із цих країн, включаючи Камерун і Центральноафриканську Республіку, продовжують протікати окремі невеликі спалахи захворювання. Однак переважна більшість випадків, як і раніше, реєструється в Демократичній Республіці Конго – у період з 1 січня по 31 жовтня 2021 року. було зареєстровано 2 780 випадків захворювання та 72 випадки смерті (CFR 2,6%).

13 травня 2022 року ВООЗ була повідомлена про два лабораторно підтверджених випадки та один імовірний випадок віспи мавп з одного домогосподарства у Сполученому Королівстві. 15 травня було зареєстровано чотири додаткові лабораторно підтверджені випадки серед відвідувачів Служб сексуального здоров’я з везикулярним висипом у чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ).

Відтоді пацієнти з мавпячою віспою, яких виявляли у таких країнах, як США, Сингапур, Ізраїль та Великобританія, зазвичай мали в анамнезі подорожі до Нігерії чи інших країн Африки.

 

Поточний спалах

Наявний спалах мавпячої віспи є незвичним не лише через значний ріст випадків, але й через те, що в багатьох випадках виявлені пацієнти не подорожували до цього та були розділеними значними відстанями. Це може означати приховану передачу серед населення, як-от від безсимптомних випадків, адже в нормі віспа мавп є ендемічною для окремих країн Африки.

Згідно з даними, що знаходяться у вільному доступі, за останні кілька тижнів у світі зареєстровано близько 170 підтверджених випадків захворювання на віспу мавп, ще близько 80 очікують підтвердження. Серед країн, в яких було виявлено випадки, зараз Австралія, Аргентина, Ізраїль, Канада, США, а також країни Європи – Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Швеція, Швейцарія.

 

 

Зображення: географічне поширення виявлених з 13 по 21 травня 2022 року випадків мавпячої віспи, згідно з ВООЗ (92 підтверджених та 28 підозрюваних випадки)

Станом на сьогодні, всі виявлені віруси належали до Західноафриканської клади вірусу віспи мавп, яка зазвичай поширюється не так легко та спричиняє менш тяжкі випадки, як порівняти з кладою Басейну Конго. Про випадки смертей від віспи мавп поки повідомлень не надходило.

 

Діагностика

ПЛР є оптимальним діагностичним тестом з огляду на точність і чутливість. Досліджують вміст або покриви везикул/пустул чи кірки, можлива біопсія шкіри. ПЛР-дослідження крові зазвичай не є визначальним методом через коротку тривалість вірусемії.

Оскільки ортопоксвіруси серологічно перехресно реактивні, методи виявлення антигенів і антитіл не є підтверджувальними конкретно для віспи мавп. Тому серологічні методи та методи виявлення антигену не рекомендуються для діагностики або дослідження випадків, коли ресурси обмежені.

 

Лікування

Вірус віспи мавп зазвичай лікується симптоматично. Специфічні види лікування або вакцини від віспи мавп відсутні, проте спалахи цього захворювання піддаються контролю. Ефективність вакцинації проти натуральної віспи для профілактики віспи мавп в минулому досягала 85%, однак після повної ліквідації натуральної віспи у всьому світі ця вакцина більше недоступна для основної частини населення. Проте, наявність вакцинації від натуральної віспи в минулому може сприяти менш важкому перебігу захворювання.

Для лікування може бути застосований Метисазон (Methisazone, USAN) — противірусний препарат, який діє, пригнічуючи синтез мРНК та білка, особливо у вірусів віспяної групи (поксвірусів). Раніше його застосовували для лікування натуральної віспи.

Також у 2022 ЕМА був затверджений противірусний препарат (тековірімат) для лікування віспи мавп. Все ж, як новітня вакцина, так і ліки поки що є обмежено доступними для широкого загалу.

 

Профілактика

Необхідно уникати тісних фізичних контактів з людьми, інфікованими віспою мавп. При догляді за хворими людьми необхідно надягати рукавички і використовувати засоби захисту. Після відходу за хворими людьми або після відвідин таких людей необхідно регулярно мити руки. Хворих рекомендується ізолювати або на дому, або в лікувальному закладі.

Мандрівники до країн Західної Африки, ендемічних з MPXV, повинні уникати контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати), утримуватися від вживання м’яса диких тварин. Необхідно дотримуватись гігієнічних норм, належної безпеки харчових продуктів та питної води.

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.

  1. Загальна інформація:

Основною стратегією профілактики віспи мавп є підвищення обізнаності населення щодо факторів ризику та інформування людей щодо заходів, які вони можуть вжити для зменшення впливу вірусу.

Зараз проводяться наукові дослідження для оцінки доцільності вакцинації з метою боротьби проти віспи мавп. Деякі країни розробляють політику щодо забезпечення вакциною осіб, які можуть мати підвищений ризик зараження, як-от персонал лабораторій, групи швидкого реагування та медичні працівники.

  1. Зниження ризику передачі від людини до людини:

Епіднагляд та швидке виявлення нових випадків є вирішальними для стримування спалаху. Пацієнтів з підозрою на віспу мавп потрібно ретельно обстежити, а у випадку підтвердження – ізолювати, поки висип не загоїться з утворенням нового шару шкіри на його місці.

Медичні працівники, які доглядають за пацієнтами з підозрюваною або підтвердженою інфекцією вірусу віспи мавп, або працюють зі зразками від них, повинні застосовувати стандартні заходи інфекційного контролю. Якщо можливо, для догляду за хворим слід відібрати осіб, які були раніше вакциновані проти віспи.

Матеріал від людей і тварин з підозрою на інфекцію вірусу віспи мавп, повинен оброблятися підготованим персоналом, який працює у відповідно обладнаних лабораторіях. Зразки пацієнтів повинні бути безпечні для транспортування – в потрійному пакуванні відповідно до рекомендацій щодо транспортування інфекційних речовин.

  1. Запобігання віспи мавп через обмеження торгівлі тваринами

Деякі країни запровадили правила, що обмежують ввезення гризунів і приматів. Тварин у неволі, що можуть бути інфікованими віспою мавп, слід ізолювати від інших тварин і негайно поміщати на карантин. Будь-які тварини, які могли контактувати з інфікованою твариною, повинні бути поміщені на карантин, поводитися зі стандартними заходами та спостерігатися на наявність симптомів віспи мавп протягом 30 днів.

Рекомендації ЄЦКПЗ (ECDC) суттєво не відрізняються: підвищення обізнаності серед населення та серед медпрацівників, пряме та зворотне відстеження контактів, за наявності вакцини – вакцинація осіб підвищеного ризику, за наявності противірусних препаратів – їх призначення.

В Україні, згідно з наказом МОЗ від 30.07.2020 р. № 1726 “Про затвердження Порядку ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами та Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації”, вірус мавпячої віспи внесений до Переліку біологічних патогенних агентів, що підлягають епідеміологічному нагляду (спостереженню) та належить до 3 групи (“...може спричинити серйозні захворювання людини та становити серйозну небезпеку для працівників; може становити ризик поширення у популяції, але зазвичай існує ефективна профілактика або лікування”).

При цьому до Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації віспа мавп не внесена.

Також у наказі МОЗ від 28.12.2015 р. № 905 “Про затвердження критеріїв, за якими визначаються випадки інфекційних та паразитарних захворювань, які підлягають реєстрації” критерії випадків для мавпячої віспи не наведені.

 

Заходи реагування

  • Просвітницькі кампанії для підвищення обізнаності про хворобу з наданням порад стосовно правильного поводження з потенційними видами тварин-резервуарів, а також уникання тісного контакту з зараженими або підозрілими особами;

  • Раннє виявлення випадків, активний епідеміологічний нагляд з виявленням усіх контактних осіб тощо;

  • Швидка поставка ПЛР тест систем для ідентифікації випадків та організаційно-методична робота з лабораторною мережею щодо правил відбору проб, транспортування, тестування та утилізації зразків відповідно до вимог роботи з нозологією відповідно до наказу МОЗ від 30.07.2020 №1726;

  • Внесення віспи мавп в перелік хвороб, що підлягають реєстрації, в наказ МОЗ від 30.07.2020 №1726, відповідно до визначення випадків віспи мавп;

  • Ізоляція для підозрілих випадків та проведення епідеміологічного розслідування для відстеження контактних осіб;

  • Спостереження за розвитком подій та переоцінка рівня ризику при надходженні нової інформації.

  • Наразі ВООЗ не оцінює вказану подію, як надзвичайну ситуацію та не фіксує атипових мутацій вірусу

 

Джерела:
 https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/monkeypox 

https://www.who.int/emergencies/disease-outbreak-news/item/2022-DON383 

https://www.who.int/emergencies/disease-outbreak-news/item/2022-DON385 

https://apps.who.int/iris/handle/10665/354486 

https://www.ecdc.europa.eu/en/news-events/monkeypox-cases-reported-uk-and-portugal 

https://www.ecdc.europa.eu/en/news-events/epidemiological-update-monkeypox-outbreak 

https://www.gov.uk/guidance/monkeypox


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь