На Ярмолинеччині попрощалися із загиблим воїном 24-річним Андрієм Дмитруком
Вранці 21 березня центр Ярмолинець заполонили сотні людей, щоб молитовно і з військовими почестями провести в останню путь загиблого воїна Андрія Дмитрука. У свої 24 роки він став Героєм, який ціною власного життя боронив Україну від страшного лиха війни.
Дитячі роки Андрія минули на Полтавщині у с. Орлик нинішньої Кобеляцької міської громади. Згодом мати хлопця переїхала на Поділля, тут із 7-го класу він навчався в школі Іванківці Дунаєвецької громади. Далі вступив у Вище професійне училище № 36 с. Балин, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
У 19 років був призваний на військову службу. По завершенню якийсь час працював на пилорамі та інших роботах. А потім вирішив продовжити військову службу і у грудні 2021 року пішов служити в Збройні сили за контрактом. Юнак бачив себе у військовій справі, хотів згодом вступити у військовий виш. Та вже за два місяці російські війська розпочали криваву бійню в Україні.
Андрій служив у механізованому батальйоні на посаді оператора протитанкового відділення протитанкового взводу. Захищав Україну на різних ділянках фронту – Київщина, пізніше Харківський напрямок. З рідними постійно підтримував зв'язок, та коли йшлося про службу, був небагатослівним: «Мамо, у мене все добре». Не хотів, аби близькі хвилювалися. Кілька разів отримував контузію, але був витривалим і щоразу повертався до побратимів на фронт.
На початку 2023 року захисник на кілька днів приїжджав до рідних у Кадиївку, де у 2020 році оселилася родина Андрія. Трагічна звістка постукала у їхній дім 11 березня. Під час виконання бойового завдання на Харківщині, Куп’янський напрямок, захисник потрапив під ворожий обстріл і загинув. За день до того Андрій мав телефонну розмову з рідними, як завжди, був бадьорий і казав, що все добре.
У вічність відійшов мужній воїн, до останнього вірний військовій присязі. Співчуття рідним і близьким Андрія. У нього залишилися мати, вітчим, брат, рідня. Поховали захисника на кладовищі у селі Кадиївці.
Нехай Всемилостивий Господь прийме душу спочилого воїна Андрія, жертовний подвиг якого є виконанням євангельської заповіді про те, що «немає більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».
Спочивай з миром, Герою! Доземно вклоняємося тобі за твій подвиг. Вічна пам'ять і слава нашому захисникові!
