Громада провела в останню путь спочилого воїна Олександра Гаврилюка
Ярмолинецька громада уклінно, з військовими почестями та спільною молитвою провела в останню путь старшого солдата Олександра Гаврилюка. Місцем вічного спочинку воїна стало кладовище у с. Слобідці Кадиївській, звідки родом його мати і де він прожив останні роки свого життя, що обірвалося у розквіті літ на фронті. Захисникові навіки 43…
Олександр народився у м. Хмельницькому. Після завершення навчання у школі вступив у Хмельницький національний університет, обравши для себе спеціальність «Радіотехніка». Та у подальшому свій трудовий шлях торував різними стежками – працював на автомийці, робочим на різних об’єктах, на птахофабриці.
За кілька років до повномасштабного вторгнення військ рф в Україну Олександр оселився у с. Слобідці Кадиївці. Тут – мала батьківщина його матері, і сюди вона повернулася разом із сином і чоловіком, вітчимом Олександра.
5 січня 2024 року Олександр Гаврилюк отримав повістку з військкомату і вже 10 січня приєднався до лав українських оборонців. Спершу його відправили на військові навчання. А далі – фронт, одна із найскладніших ділянок. Донецька область, Бахмутський напрямок. Олександр служив на посаді навідника у складі 5 окремої штурмової Київської бригади.
Наприкінці літа воїну вдалося на два тижні приїхати додому у відпустку. 10 вересня повернувся до своїх побратимів. 13 жовтня востаннє мав розмову з матір’ю. Телефонував з лікарняної палати. Тиха і спокійна розмова, коли й бувало важко – матір зайвий раз не тривожив. Наступного дня, 14 жовтня, воїна не стало, серце бійця не витримало…
З найближчих у захисника залишилися мати, рідня. І його найдорожча кровинка, донька Дарія. Співчуття рідним і близьким спочилого Героя.
Поховали воїна на кладовищі у с. Слобідці Кадиївській.
Спочивай з Богом, воїне Олександре! Нехай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі. Добра і світла пам’ять про твій подвиг захисника назавжди залишиться у наших серцях.
Вічна пам'ять Герою!
