Сто п’ять – Божа благодать
23 липня своє 105- річчя відсвяткувала довгожителька села Буйволівці Броніслава Дмитрівна Дмитруник.
Не кожному доля дарує можливість дожити до століття, а переступити його – й поготів! Тому то такий поважний ювілей – 105-річчя нашої землячки став подією для усієї громади.
Броніслава Дмитрівна народилась та зростала у Буйволівцях. Тут провела своє дитинство та юні роки. Батьки з дитячих років навчили трудитися. І правило це - щоденної праці пронесла крізь своє свідоме життя. У рідному селі знайшла пані Броніслава і свою долю чоловіка Івана Дмитровича. Разом з ним працювали в місцевому господарстві, побудували власний будинок, народили, виховали та зростили п’ятеро дітей. Чоловік пройшов важкими дорогами другої світової війни, був поранений. Фронтові рани давалися чути, підриваючи здоров’я чоловіка. Але він разом з дружиною дбав про сім’ю, працював трактористом у колгоспі, турбувався про кожного із п’яти дітей.
Броніслава Дмитрівна теж самовіддано працювала на колгоспних полях – сапала буряки. Робота в ланці вимагала віддачі та забирала увесь час із весни до пізньої осені. Лише взимку, згадує наймолодша донька пані Броніслави Марія Іванівна, вдавалося хоч трішки приділити увагу дітям, які теж з ранніх років допомагали батькам по господарству, а також ходили з мамою висапувати колгоспну норму.
Багатодітна сім’я жила дружно, але все більше турбувало здоров’я господаря. Війна та поранення вкоротили віку і у віці58 років Іван Дмитрович пішов у засвіти. Осиротіло подвір’я, схилилися у зажурі дружина та діти, але ж потрібно було продовжувати справу батька, розділити між собою його обов’язки. Тим часом кожен обирав свою життєву дорогу. Випурхнули із родинного гніздечка найстарша сестра Олена, брати Іван, Григорій, Володимир. А наймолодша донечка Марія залишилась із матір’ю. Так склалося життя, що і до сьогодні саме вона, Марія Іванівна доглядає матусю у її поважному віці. Дбає про неї як колись вона турбувалась про них, своїх діточок.
На жаль двоє братів через підступні хвороби уже померли, що осіло важким болем у материнському серці.
Найкращим місцем на землі для довгожительки Броніслави Дмитрівни є рідне село Буйволівці. Тут вона – вдома. І навіть коли вже здоров’я трішки почало підводити і донька забирала матусю зимувати до обласного центру, де проживає разом з чоловіком, з першими весняними промінчиками старенька просилася до своєї хати у село. Тут додавали сили зелень саду та розкіш такого викоханого городу, підтримували сусіди, близькі, знайомі, адже у селі – усі рідні. Провідували стареньку, тримала зв’язок із Марією Іванівною, щоб у разі потреби повідомити необхідне. Уже після столітнього ювілею хоч і давала собі раду, як то кажуть була «на ходу», але залишатись одній ставало все небезпечніше. Тому на разі перебуває Броніслава Дмитрівна у домі своєї дочки Марії у місті Хмельницького. Тут для неї створені всі необхідні умови, а головне – зігрівають серце старенької любов’ю та увагою дочка із зятем. Загалом бабуся має гарний життєвий ужинок – рід продовжують шестеро внуків та семеро правнуків.
Незважаючи на вік має гарну пам’ять, любить читати газети та перекідний календар.
У день 105 – річного ювілею Броніславу Дмитрівну Дмитруник щиро вітали не лише рідні та близькі. До неї завітала делегація від Ярмолинецької селищної ради на чолі із керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Юлією Стаховою. Привітати ювілярку прибули також голова ветеранської ради Ярмолинеччини Петро Коцюба, староста сіл Жилинці та Буйволівці Ніна Юркова, завідувач сектору з питань надзвичайних ситуацій Валентин Слободян. Вони поспілкувалися із ювіляркою, розпитали про життя-буття та секрети довголіття. Хоч великого Броніслава Дмитрівна гостям не відкрила, бо й сама не відає, що робила такого особливого. Єдине знає – працювала, не покладаючи рук, любила своє село, родину дітей, чоловіка, ніколи не мала у серці злоби та заздрощів. Певно, ото і найбільший секрет довгожительки – сповідувати закони добра та любові, як тому і вчить сам Бог.
Квіти та подарунки у цей день ювілярка приймала із радістю, бо ж у такий час, коли квітує земля і яскравіє барвами випало їй народитися. Побажання здоров’я та прожити ще багато років сприймала із ледь помітним сарказмом – мовляв і так нажилась уже. Але почуття гумору, світлий розум бабусі свідчить, що найбільшим подарунком для себе вважає роки, подаровані Всевишнім. Тож многая літа Вам, Броніславо Дмитрівно! Ви – приклад того, що немає обмежень у Бога для добрих і працьовитих людей. А Вашій доньці Марії Іванівні нехай воздасться усіма благами за благородну працю – належний догляд за матір’ю. Адже, недарма одна із Божих заповідей гласить: «Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі».
