Пам’яті солдата ЗСУ Дубового Івана Валентиновича та молодшого сержанта ЗСУ Козловського Олега Володимировича
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибоким сумом, щирою шаною та безмежною вдячністю вшанувала пам’ять двох відважних воїнів, вірних синів України – Івана Дубового та Олега Козловського.
3 серпня минуло шість років з тієї трагічної миті, коли зупинилося серце Івана Дубового. Але пам’ять про нього – жива. Вона продовжує жити в серцях рідних, побратимів, односельців і всіх хто мав щастя його знати.
Дубовий Іван Валентинович народився 9 липня 1997 року в селі Томашівка. Тут промайнули його безтурботні дитячі роки. Навчався у Новосільській ЗОШ І – ІІІ ступенів, де проявив себе як щирий, працьовитий і відповідальний юнак. Після школи продовжив освіту у Вищому професійному училищі №4 в місті Хмельницький, де здобув фах столяра – професію, яка свідчить про любов до праці й уміння творити.
Проте серце Івана обрало інший шлях – шлях захисника. 27 лютого 2016 року він підписав контракт на проходження військової служби і став військовослужбовцем Житомирської військової частини.
Вже з 26 грудня 2016 року Іван брав безпосередню участь у бойових діях у зоні проведення Антитерористичної операції на Донецькому та Луганському напрямках. Він обіймав посаду гранатометника, з гідністю виконував бойові завдання та залишався вірним присязі до останнього подиху.
3 серпня 2019 року Іван Дубовий трагічно загинув, залишивши по собі невимовний біль утрати і гірку порожнечу. Але водночас – приклад мужності, відваги та любові до Батьківщини.
Пам’ять про Івана Дубового – мужнього воїна, люблячого сина України, назавжди залишиться у наших серцях.
4 серпня минає три роки з тієї трагічної миті, коли перестало битись серце Олега Володимировича Козловського – мужнього захисника, вірного сина України, який отримав смертельне поранення на фронті.
Козловський Олег Володимирович народився 20 січня 1972 року в селі Пасічна. Тут пройшли його дитячі роки, тут він зробив перші кроки до дорослого життя – у родинному колі, серед знайомих вулиць і тепла рідного дому. Навчався у місцевій школі, де зарекомендував себе як щирий, відповідальний і працьовитий юнак.
Згодом створивши сім’ю, переїхав до міста Хмельницький, де працював, ростив дітей і жив звичайним життям громадянина своєї країни. Але з початком повномасштабної війни його серце не залишилось байдужим.
У березні 2022 року Олег Володимирович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Без вагань став на захист Батьківщини, бо добре розумів ціну свободи і миру. У складі бойового підрозділу він боронив Україну на сході, зокрема на Донеччині — у запеклих боях за Авдіївку, де щодня вирішувалася доля країни.
Навесні поблизу Авдіївки захисник отримав важке поранення. Лікарі докладали усіх зусиль, аби врятувати життя воїна, - три місяці лікування реабілітації. Однак серце захисника не витримало і 4 серпня спинилося назавжди.
Пам’ять про Олега Козловського – мужнього воїна, люблячого сина України, назавжди залишиться у наших серцях.
З глибокою вдячністю і болем у серці вшановуємо подвиг Героїв, які віддали життя за нас, за Україну, за мирне майбутнє наших дітей та онуків. Їх подвиг – це приклад самопожертви та безмежної відданості рідній землі.
Вічна слава і світла пам’ять Героям!
