«Тато завжди був для мене прикладом»
Сьогодні Ярмолинеччина попрощалась із своїм земляком, капітаном поліції Русланом Дурачем, який загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Це важка втрата, впершу чергу, для родини – матері, дружини, донечки. Але так само глибоко уразив біль і колег Руслана, бойових побратимів, численних друзів.
У Ярмолинцях Руслана знають як прекрасну людину, вірного друга, доброго сусіда, який завжди допомагав, був щирим, відкритим, доброзичливим. Саме у селищі Ярмолинці він народився та зростав, навчався в Ярмолинецькій середній школі №1. Однокласники, які зібралися сьогодні прощатися із Русланом, згадують його лише з гарного боку, адже він добре навчався, захоплювався різними видами спорту, був оптимістом по життю, а будь-які проблеми завжди зустрічав спокійно. Ось що розповів однокласник, військовослужбовець Руслан Хоптяр: «Найбільшим захопленням Руслана завжди був і залишався спорт. Для нього здоровий спосіб життя, постійні тренування – це була норма, необхідність, а ще він дуже любив свою сім’ю. З дружиною Оксаною вони почали зустрічатись ще зі школи, адже навчалися в одному класі. Радів батько і успіхам донечки Карини. Останній раз ми бачилися, десь пів року тому. У Руслана, як завжди, був позитивний настрій, він відбував на місце служби. Тому, усі ми, однокласники розуміємо і відчуваємо якої непоправної втрати зазнала сім’я. Висловлюємо щирі співчуття рідним, а перед пам’яттю Руслана низько схиляємо голови».
Гарні, світлі спогади про воїна береже у пам’яті Ярмолинецький селищний голова, учасник бойових дій Андрій Шутяк: «З ним завжди було легко, цікаво, бо Руслан – людина багатогранна. Він постійно вдосконалювався, розвивався як особистість і як воїн, а головне – завжди був на позитиві. Пригадую останню нашу зустріч, коли Руслан збирався від’їжджати у зону бойових дій. Із бойовим запалом, переможним настроєм, із властивим йому почуттям гумору говорив, що битиме ворогів. На жаль, сьогодні ми зустрічаємо нашого воїна на щиті… У цей день жодні слова не полегшать болю рідних, але хочеться підтримати дружину, доньку, маму, вклонитись їм…».
Найкращі, найщиріші спогади про батька береже у душі донечка Руслана Карина Дурач: «Мій батько завжди був для мене прикладом. Для мене ніколи не були прикладом відомі особистісті. Мій тато був для мене прикладом і завжди ним буде. Із самого дитинства він дарував мені багато часу. І навіть тепер, уже у більш дорослому віці, ми любили, по можливості, проводити час разом: чи то фільм подивитись, чи піти до спортзалу, чи просто прогулятися. Цікаво було з ним порозмовляти на різні теми. Останні роки він особливо цікавився історією України, її культурою у контексті світової. Батько навчав любити свою країну, людей, бути відданою обраній справі. І про це не потрібно було окремо говорити, він доводив усе власним прикладом. Безліч друзів, знайомих, родичі сусіди – для усіх він знаходив вільну хвилинку, коли потрібно - допомагав».
В останню земну дорогу у рідному селищі капітана поліції Руслана Дурача проводив велелюдний майдан. Земляки, колеги, бойові побратими, друзі, однокласники зібралися, щоб віддати шану вірному другові, мужньому воїну, прекрасній людині. Чин панахиди за невинно убитим воїном Русланом звершили соборно священики ПЦУ Ярмолинецького округу, який очолював благочинний о. Миколай Ковалик та військовий капелан. Море квітів, приспущені у жалобі державні прапори, скорботні мелодії… На церемонії прощання виступили начальник ГУ НП в Хмельницькій області Руслан Герасимчук, командир військового підрозділу, в якому проходив службу Руслан Дурач, селищний голова Андрій Шутяк.
Місцем спочинку Героя стало місцеве кладовище у селищі Ярмолинці.
Вічна та світла пам’ять воїну Руслану.
