Пам’яті старшого солдата ЗСУ Хоптяра Сергія Вікторовича та солдата ЗСУ Мельника Ростислава Віталійовича
Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибокою шаною та болем у серці вшанувала світлу пам’ять захисників Сергія Хоптяра, з дня загибелі якого сьогодні минає дев’ять років, та Ростислава Мельника, з дня загибелі якого минає два роки.
Хоптяр Сергій Вікторович народився 27 травня 1996 року в селі Соколівка. Навчався у Соколівській ЗОШ, згодом здобув фах «слюсар з ремонту автомобілів та водій» у Ярмолинецькому професійному ліцеї.
У липні 2014 року, одразу після досягнення повноліття, був призваний на строкову військову службу. Під час навчання вирішив не зупинятись на цьому – прийняв мужнє рішення, підписати контракт і стати професійним військовим. Через два місяці після підготовки поїхав на фронт. Сергій служив у складі 53 – ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду заступника командира взводу.
З 2014 по 2016 рік брав участь у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Згодом у складі взводу служив у місці основної дислокації частини. У березні 2016 року знову брав участь у бойових діях.
19 серпня 2016 року Сергій Вікторович героїчно загинув поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області. Під час раптового короткочасного обстрілу з боку терористів, здійсненого з автоматичного гранатомета (АГС), молодший сержант Сергій Хоптяр прикрив собою побратима. У момент ворожої атаки він разом із товаришем прямував на бойовий пост і не встиг сховатись в укритті. Внаслідок розриву гранати отримав численні осколкові поранення в живіт і шию, несумісні з життям.
За виявлену особисту мужність, героїзм та самопожертву, Указом Президента України, Сергія Вікторовича Хоптяра нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Мельник Ростислав Віталійович народився 25 липня 1990 року в селищі Ярмолинці. Його дитинство та юність були непростими. Після розлучення батьків Ростислава та двох його братів виховувала мати. Однак трагічно склалось так , що вона пішла з життя, коли Ростислав був ще зовсім юним. Відтоді хлопець змушений був дорослішати передчасно.
Незважаючи на труднощі, він виріс щирим, відповідальним і небайдужим до чужого болю. Завжди прагнув бути корисним – своїй родині, людям, суспільству.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Ростислав не залишився осторонь. Він твердо вирішив стати на захист своєї держави. Говорив, що хоче «принести користь людям» і бути там, де його дійсно потребують. Хоча мобілізувати його спочатку не вдалося та він не полишав спроб. У 2023 році Ростислав все ж вступив до лав Національної гвардії України.
Після проходження військової підготовки був направлений на виконання бойових завдань у зоні активних бойових дій. Служив на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту, демонструючи витримку, відвагу та вірність присязі.
19 серпня 2023 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, Ростислав Віталійович загинув під час ворожого артилерійського обстрілу. Отримані поранення виявились несумісними з життям.
Вони були різними – за віком, професіями, життєвими шляхами. Але їх об’єднала спільна мета й спільна жертва. Сергій Хоптяр та Ростислав Мельник – справжні воїни, які без вагань стали на захист рідної землі. Їхній подвиг – це не лише біль втрати, ай невичерпне джерело сили, віри та надії для всіх нас. Вони боролися, щоб ми могли жити під мирним небом. Пам’ять про цих Героїв житиме у кожному серці, у кожному мирному дні, вибореному їхньою мужністю й самопожертвою. Схиляємо голови у глибокій шані, вдячності та вічній пам’яті.
Вічна пам’ять. Вічна слава!
