Обрав для себе захист України
Вже другий день поспіль наша громада – у важкій скорботі. Ми знову проводжаємо в останню земну дорогу нашого земляка, справжнього воїна – захисника Швеця Олександра Миколайовича.
Олександр народився у селі Круті Броди. Мати, Олена Вікторівна, із сльозами згадує: «Син народився 8 березня, тут у нашому рідному селі. Потім ми із родиною переїхали жити на Луганщину. Там Сашко пішов до школи. З дитинства любив машини і після закінчення 9 класу пішов навчатися на водія – механіка. Потім була строкова служба в армії. А по її завершенні Олександр приїхав сюди, на Поділля, де народився і зростав. Жив у рідному селі з бабусею і дідусем, ходив тут на роботу. Працював трактористом. Швидко знайшов друзів, бо мав добрий і щирий характер. Завжди – спокійний, готовий допомогти усім, хто того потребує, а якщо треба, то й останню копійку віддасть».
У юності Олександр знайшов свою долю – справжнім коханням стала для нього гарна дівчина Тетяна, з котрою і став на весільний рушник. А згодом молоді батьки раділи появі на світ чудової донечки Діанки. Тетяна родом із Житомирської області. Тому родина певний час проживала там.
Тим часом із Луганщини повернулись у рідне село батьки, щоб доглянути бабусю і дідуся. Здавалося б, усе добре. Олександр з дружиною вирішили покращити свій матеріальний стан і разом поїхали на роботу до сусідньої Польщі. Це був лютий 2022 року.
«Ми щойно приїхали на роботу, – згадує дружина Олександра Швеця Тетяна, - а тут буквально через кілька днів страшна новина, що в Україні почалася війна. Саша одразу сказав, що буде повертатись. Звичайно, можна було залишитися, донечку забрати.. Але він був наполегливий, як ніколи. Отже, ми відпрацювали безвізовий термін і приїхали додому… Чоловік одразу пішов служити..»
За словами дружини, познайомились вони з Олександром 16 років тому, з того часу практично не розлучалися. «Я завжди покладалась на нього, була у чоловікові впевнена. Навіть на відстані він був для мене головним порадником і другом, я потребувала його підказок у всьому. Бо думка Олександра мені завжди слугувала дороговказом. Чоловік мене підтримував і ні в чому мені не відмовляв, любив робити подарунки.
Уже під час його служби ми щодня спілкувались по телефону, а коли була у нього можливість, то і по кілька разів на день. Його посада у війську теж була водій – механік, бо техніка – то був сенс його професійного життя. Саша – не лише вправний, професійний водій. Машини в його руках оживають, він сам ремонтує будь – яку техніку».
За роки служби Олександр тричі приїжджав у відпустку – щороку від 2022 – го. Дружина чекала його і цієї осені додому – обіцяв, що матиме чергову відпустку.
Натомість воїн повернувся на рідну землю назавжди... Палкий патріот, відданий воїн, люблячий син, чоловік і батько. Земляки зустрічали Олександра сьогодні, стоячи на колінах, схиливши голови та серця у глибокій скорботі.
На площі 600 – річчя Ярмолинець відбулось прощання із Героєм, який віддав найцінніше – власне життя за спокій і мир в Україні.
Чин панахиди за загиблим звершили священики Ярмолинецького округу ПЦУ, очолював служіння благочинний, митрофорний проієрей о. Миколай Ковалик.
Від імені земляків на прощальному зібрані виступив Ярмолинецький селищний голова, учасник бойових дій Андрій Шутяк. Лягали живі квіти на жовто-блакитне знамено, яке накрило труну із тілом Героя.
Царство Небесне і Вічна Пам’ять Тобі, Герою…
Щирі співчуття усім рідним і близьким, друзям, бойовим побратимам.
Ім’я Олександра Швеця назавжди буде вписано в історію нашої громади та героїчної боротьби України за свою свободу і незалежність.
Вічний спочинок воїн знайшов у рідному селі Круті Броди.
