Його серце було сповнене добром
Сьогодні шарівчани та жителі Ярмолинецької громади попрощались із воїном – земляком Ястремським Борисом Віталійовичем.
Про Бориса Ястремського рідні та близькі згадують лише хороше, бо ж кажуть, що серце його було сповнене добром. Нікому ні в чому не відмовив, із співчуттям та любов’ю ставився не лише до друзів та рідних, а й до усіх людей.
Народився Борис Ястремський 22 травня 1983 року у селі Шарівка колишнього Ярмолинецького району. Закінчив місцеву школу.
Працював у службі охорони в Кам’янці – Подільському, а потім трудився на будівництві доріг. У роботі – завжди відповідальний та старанний.
Повістку на мобілізацію отримав уже 25 лютого 2022 року, тобто із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну. Наступного дня Борис Віталійович уже пішов до військкомату. Серед армійських доріг разом із бойовими побратимами брав участь у боях у найгарячіших точках. Важку контузію отримав під Пісками. Те, що залишився живим, вважав великим щастям. Після лікування у шпиталі перебував у відпустці вдома. Радий був зустрічі з рідними і друзями у Шарівці та Правдівці. А після повернення на службу бійця чекала ще одна гаряча точка – Курський напрямок. Був тривалий період, коли на зв’язок не було можливості вийти. Тут отримав поранення. За долю Бориса переживали найрідніші люди – родина старшого брата Ігоря, теж військовослужбовця. Із хвилюванням розповідає про дядька племінниця та похресниця Аліна: «У нього осколками були посічені усі ноги. Уже навіть після шпиталю Борису важко було ходити, міг одягнути лише легке взуття».
Потім знову була служба, і знову лікування. Востаннє рідні спілкувалися із Борисом 17 липня вранці. Зв’язок обірвався із невідомих причин. Родина брата шукала його, але результатів пошуку не було.
«Я розуміла, що є якась серйозна проблема, бо хрещений не міг мене не привітати з днем народження. А дзвінка у цей день не було», - розповідає похресниця Аліна.
Родина брата Ігоря стала для Бориса Ястремського найближчим колом, бо батьки уже померли, а власної сім’ї створити ще не встиг. Але крім того є багато людей, котрі знали та пам’ятають Бориса, його прагнення та готовність усім допомагати.
Звістка про смерть воїна Бориса стала шоком для родини та земляків. Згідно документів, смерть настала 25 серпня 2025 року.
Прощання із воїном-земляком відбулося у селі Правдівка, у місцевому Храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Чин похорону провели священники Ярмолинецького округу ПЦУ під керівництвом благочинного о. Миколая Ковалика, за участі настоятеля римо-католицького костелу Матері Божої Святого Розарію села Шарівка – отця Віктора Шклярука. Місцем вічного спочинку Бориса Ястремського стало кладовище у селі Шарівка.
Щирі співчуття усім рідним та близьким воїна-захисника. Вічна йому пам’ять.
