Він намагався усе встигнути…
Знову страшна звістка про смерть.. Сьогодні Ярмолинецька громада прощається із своїм уродженцем, земляком, захисником України, Дмитром Марчуком, який більше трьох років захищав її суверенітет та територіальну цілісність, але важко захворів та залишив цей земний світ, свою родину та відійшов у життя Вічне.
Дмитро Володимирович Марчук народився 5 травня 1987 року на станції Ярмолинці. Тут, у людному мікрорайоні селища зростав, мав друзів, навчався та закінчив Новосільську загальноосвітню школу. Після 9 – го класу продовжив навчання у Ярмолинецькому професійному ліцеї, здобувши робітничу професію будівельника. Ці знання та вміння знадобились йому у житті неодноразово, бо завжди любив трудитись, щоб створювати комфорт – і для своєї родини, і на заробітках за кордоном, куди свого часу поїхав, щоб забезпечити належним чином молоду родину.
Коли почалося повномасштабне вторгнення рф в Україну, Дмитро працював на підприємстві «Яблуневий дар». До лав ЗСУ приєднався уже 26 лютого 2022 року. За цей час перебував на різних напрямках, останнім часом – на одному із найважчих – Лиманському. Дружина Дмитра Анастасія розповідає, що і вона, і двійко їхніх діток щодня чекали звісточки від батька та чоловіка. Натомість він при будь – якій можливості намагався зв’язатися з рідними. Так само чекала та молилась за сина мати.
Хвороба підкралась підступно – нечутно і, з першого погляду, непомітно. Дружина згадує, що Дмитро, не зважав на недомагання, перебуваючи на службі, не надавав серйозного значення несподіваному болю, «приглушуючи» його знеболюючими. Страшна правда виявилась несподівано, коли молодому чоловікові враз стало погано. Обстеження у шпиталі підтвердило онкодіагноз. Дві операції та курс хіміотерапії не спинили агресивну хворобу.
Трагічна звістка невимовним болем стала для дружини, яка розділила із Дмитром 15 років подружнього життя, для 14 річного сина та 6 річної донечки, матері. Останнім часом молода родина придбала будинок та проживала у м. Городок.
«І як чоловік, і як батько, і як бойовий побратим, Діма був надійним, безвідмовним, щирим. Завжди підтримував інших, намагався допомогти, чим може, - розповідає Анастасія, - А ще дуже поспішав усе встигнути. Уже в період хвороби до нас приїжджали побратими Дмитра, щоб його підтримати. Він дуже любив товариство, любив спільне частування, спілкування. А протягом останніх місяців, знаючи про свою хворобу, намагався якнайбільше встигнути, щоб доробити у садибі, набутись із дітьми, зустрітись із друзями. Розуміти і спостерігати це було дуже важко».
Сьогодні прощатись із Дмитром Марчуком прийшли друзі, знайомі, приїхали бойові побратими, прийшли люди, які дякують йому за захист України. Від імені Ярмолинецької селищної ради співчуття рідним та близьким Героя – земляка висловив заступник Ярмолинецького селищного голови Денис Головко.
Місцем вічного спочинку воїна, чоловіка, сина, батька побратима стало кладовище у Новому Селі.
Вічна пам’ять воїну і захиснику. Хай душа його спочине у місці Світла. А усім рідним та близьким – щирі співчуття.
