Повернення Героя: Ярмолинецька громада квітами та сльозами провела в останню земну дорогу Дмитра Резничука, який два роки вважався зниклим безвісти
Останній робочий день цього тижня відзначився сумною подією для Ярмолинецької територіальної громади — додому на щиті повернувся воїн, житель села Савинці, молодий захисник Дмитро Сергійович Резничук. Родина, друзі, односельчани два роки поспіль плекали у думках щиру надію на те, що Дмитро живий, адже хлопець вважався зниклим безвісти. І чекали. Чекали щиро і віддано.
Але страшна звістка розбила крихти віри. У сповіщенні, яке отримала мати Галина Степанівна, повідомлялося, що старший солдат Резничук Дмитро Сергійович, відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність загинув 26 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання обов’язків військової служби.
Дмитро народився 8 листопада 1994 року у селі Савинці. У цьому мальовничому подільському селі хлопчик зростав, навчався у школі, мав багато друзів. Він любив свою родину, залюбки допомагав батькам, умів гарно виконувати будь-яку роботу. По закінченні школи пішов працювати на будівництво у місті Львів. Звідти був призваний на строкову військову службу, яку проходив у механічних військах у місті Дніпро. Після її завершення повернувся працювати на підприємство, де розпочав свою трудову діяльність.
На захист України Дмитро Резничук став у 2023 році — був мобілізований у жовтні місяці. Служив у стрілецькому батальйоні 141-ї бригади. Додому телефонував регулярно, адже знав, як батьки та брат із сестрою чекали звістки від нього.
«Останній дзвінок був 21 лютого 2024 року, — розповідає мати Галина Степанівна. — Ми довго з собою говорили. Дмитро збирався у відпустку додому…».
Про сина мати розповідає лише найкраще: був дуже добрим, співчутливим, роботящим, усім хотів допомогти, бо ж багато чого вмів робити власними руками, незважаючи на молодий вік. Поспішав жити — ніколи не зволікав, а завжди був у русі й у роботі, навіть не ходив повільно, а швиденько бігав.
Після того останнього дзвінка сім’я з надією чекала віднайдення Дмитра. Але, на жаль, чуда не сталося. Сьогодні Героя зустрічали земляки зі сльозами, живими квітами, з подякою на вустах. Прощалися з воїном Дмитром на площі 600-річчя Ярмолинець, у центрі селища. Із промовою та співчуттями рідним виступив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.
Чин панахиди звершили священники Ярмолинецького округу ПЦУ під керівництвом благочинного о. Миколая Ковалика. На похованні були присутні представники інших конфесій. Підтримати родину прийшли й сім’ї безвісти зниклих військовослужбовців, об’єднані у спільноту «Під Покровом надії», яку очолює волонтерка Наталія Беренда.
Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище в рідному селі Савинці. Щирі співчуття усім рідним, друзям, знайомим, бойовим побратимам Дмитра. А Герою — Царство Небесне та вічний спочинок у Господніх оселях. Подяка і пошана йому за жертовний подвиг задля збереження незалежності та соборності України.
