Він був надійний: і в колективі, й на службі
Холодна весна, крім вітровію та низьких температур, принесла до нашої громади знову страшну звістку — до рідного дому на щиті назавжди повернувся наш земляк, мужній воїн, чудовий син, чоловік та батько трьох дітей Сергій Миколайович Коник. Родина втратила зв’язок із Сергієм більше року тому. Але віри не втрачав ніхто із рідних: молились, чекали, сподівались на звістку. Звістка прийшла, але, на жаль, сумна: Сергій загинув 7 січня 2025 р., захищаючи від ворога рідну землю, виборюючи незалежність та суверенітет України.
Не лише для сім’ї, але й для багатьох жителів Ярмолинеччини таке сповіщення стало болючим і гірким. Адже Сергія знали, поважали, любили як прекрасного друга, надійного колегу, людину слова. Він завжди випромінював позитив, поспішав на допомогу потребуючим, любив життя, а надто — рідний дім та найближчих серцю людей.
Народився Сергій Миколайович 1 липня 1983 року у селі Нове Село. Тут зростав, тут у 1989 році пішов до 1-го класу місцевої школи. Навчався у рідному навчальному закладі 11 років, а, здобувши атестат зрілості, вступив до Кам’янець-Подільського державного університету, обравши фах учителя фізики, основ інформатики, астрономії та безпеки життєдіяльності. Цим вибором Сергій продовжив учительську сімейну династію, адже його мати — теж педагогиня.
Працював за спеціальністю у Ярмолинецькому професійному ліцеї — спочатку викладачем інформатики, а згодом — заступником директора.
Гарні знання, комунікабельність, надійність, відданість роботі — риси, які цінують у будь-якому колективі. Тому і користувався Сергій Миколайович заслуженим авторитетом і повагою, де б не працював — головним спеціалістом з інформаційних технологій в Хмельницькому окружному адміністративному суді, системним адміністратором райметодкабінету відділу освіти, молоді та спорту Ярмолинецької райдержадміністрації, інженером з комп’ютерних систем ТОВ «ТБ Фрут», де трудився до мобілізації до лав ЗСУ у 2024 році.
У родині було головне щастя Сергія. Дружина — Жанна Анатоліївна, до речі, теж учителька за фахом, була завжди для нього щирою порадницею, 2-ю половинкою, надійним тилом. І донечки Вікторія та Олександра, і син Максим — його життям, бо задля їхнього щастя він жив, трудився, захищав рідну землю.
Земляки гідно, з усіма військовими почестями, провели Героя в останню земну дорогу. Чин похорону відбувся у храмі Пресвятої Тройці Української Греко-Католицької Церкви в Ярмолинцях. Служіння очолив настоятель храму о. Зіновій Маланюк.
Жителі селища та гості прощалися з воїном Сергієм і на центральній площі, зустрічаючи похоронну процесію, схиливши коліна й серця.
Чин панахиди звершили священники Ярмолинецького округу ПЦУ під очільництвом благочинного о. Миколая Ковалика та о. Зіновія Маланюка — настоятеля храму Пресвятої Тройці УГКЦ в селищі Ярмолинці.
Від імені Ярмолинецької селищної ради співчуття рідним і близьким висловив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.
Зворушливий виступ звучав і від родин зниклих безвісти та військовополонених земляків. Адже вони підтримували сім’ю Сергія протягом усього часу невідомості. Від імені ГО «Крила надії» під час церемонії прощання виступила голова громадської організації Наталія Беренда.
Люди вшанували Героя квітами. Їх різнобарв’я огорнуло пам’ять про чудову людину, вірного сина України, її захисника.
Місцем вічного спочинку для воїна Сергія стало кладовище у селищі Ярмолинці.
Вічна і світла пам’ять нашому земляку, Герою, воїну Сергію. Усім рідним, близьким, друзям, знайомим захисника — щирі співчуття і слова підтримки. Хай світлій душі будуть відкриті двері до райських садів, куди земляки квітами встелили йому дорогу.
