Він мріяв про "BMW".
Сьогодні різнобарв’я травня у нашій громаді затьмарила сумна подія — прощання із Героєм, захисником України Олексієм Дейнегою із Шарівки.
Олексій народився 18 січня 1994-го року у місті Хмельницькому. Там вже пройшло його дитинство, навчався у школі. Юнак успішно навчався у Хмельницькому НВК № 10, а по закінченні 9-го класу обрав для себе шлях у світі робітничих професій — вступив до професійно - технічного училища № 11. Через 3 роки мав уже документ, що засвідчував його професійну майстерність. А у 2014-му році Олексій пішов до війська — розпочав строкову службу, яку проходив у військах протиповітряної оборони. Повернувшись додому, працював на різних роботах.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рф в Україну, хлопець твердо вирішив із перших днів стати на захист рідної землі. Мати, Олена Миколаївна, пригадує: «Я говорила сину, щоб не поспішав іти на війну. А він відповів: «Чого буду чекати?» Отак наступного дня розбудила його вранці, щоб хоч у черзі довжелезній не стояв. Коли приїхав додому, сказав: «Добре, мамо, що я зранку поїхав. У військкоматі ще не було дуже багато людей. То вдалося швидко оформити». А далі чекав дзвінка. Коли викликали, одразу поїхав. Це був початок березня».
Олексій служив спочатку в інженерних військах, а потім був переведений у піхоту. 12 грудня 2024 року зв’язок родини із воїном був втрачений. Страшний статус — зниклий безвісти — різав болем, але сім’я плекала все ж промінчик надії. Особливо молода дружина Олена, з якою стали на рушничок 6 вересня того ж року, вірила що Олексій з’явиться у мережі, зателефонує. Кохання, яке щойно розцвіло, щастя, яке лише з’явилося у житті. Але, на жаль, роки чекання дали інший результат — тест ДНК підтвердив загибель героя.
У пам’яті найрідніших Олексій назавжди залишиться добрим, привітним, веселим. «Він любив людей, був щирим та компанійським, завжди допомагав тим, хто потребує… Любив музику, тваринок — до них ставився із ласкою, а вони наче теж відчували його душу, бо прив’язуватись до Олексія. А ще захоплювався автомобілями. У нього була мрія — мати автівку марки BMW. Цю мрію він здійснив, а тепер ця машина стоїть у нас…». Молоду дружину ніжно називав Оленкою… Певно, радів, що кохана половинка має таке ж ім’я, як його мама.
Звістка про втрату важким тягарем лягла, в першу чергу, на сім’ю. Але так само гірко сприйняли смерть воїна захисника односельчани, рідні, друзі, знайомі, жителі громади.
Прощання із героєм відбулося у селі Шарівка. Велелюдний майдан села, море весняних квітів, слова прощання, скорбота і біль втрати такого юного ще життя.
Співчуття родині від імені громади висловив заступник селищного голови Іван Березовський.
Чин панахиди звершили о. Миколай Ковалик настоятель Храму Преображення Господнього Православної Церкви України селища Ярмолинці та о. Віктор Шклярук - настоятель Храму Пресвятої Діви Марії Розарія римо - католицької церкви с. Шарівка.
Місцем вічного спочинку воїна стало кладовище у селі Шарівка, де нині проживає родина.
Щирі, сердечні співчуття усім рідним і близьким воїна, друзям, бойовим побратимом, односельчанам. Вічна пам’ять світлій душі та царство небесне. Земляки завжди пам’ятатимуть жертовний подвиг Олексія Дейнеги та берегтимуть пам’ять про Героя.
